Вірші

В руках майстра –
Скрипка грає,
Ожива,
Співає,
І сумує,
І сміється,
Душу доторкає.

О світе білий! Ну хоч би думками
Вдалося крок малий зробити  Ввись!

Знаю, що залишу тебе, Земле,
Десь кудись у безмір полечу,
Поспішаю (Доля більш не верне),
За Добро Любов’ю заплачу.

Все, що Світе, вклав ти в мою душу,
Без вагань  тобі я віддаю,
Бо і душу – теж вернути мушу,
По життя обірванім  краю.

Правда єсть!
Велика і проста,
Правда -
То без підлих і лукавих!

Природо! – Щедра Вічна Мати:
Великі діти, чи малі,
Зуміла порівну роздати
Всі блага Неба і Землі.

Багато нас, та всі по – різному живем,
Хоч в світ однаково приходим, і відходим,
І від життя одного щастя ждем,

Життя буя – де Правди голос,
Де праці час – суцільний Колос,

Спали мене, спали вогнем святим, Перуне!

(Кафизма із циклу „Українські псальми”)

„Бо кожному, хто має, додасться йому та й додасться, хто ж не має – забереться

...
Джерело: Із кн. "Українські псальми. Політична сатира", К., "Гарт", 1999 р., с. 47 - 48

Життя буя – де Правди голос,
Де праці час – суцільний Колос,