Вірші

Зізнаю́ся відверто, панове, що я – не поет,
Бо пишу не поезію – тільки римовану прозу,
Не народжую в душах дівочих розчулені сльози:
У катренах моїх не зустрінеш любовних

...

Вітри і Вихори нальотні,
Наносні, набродні,
Невідомі, полуденні,
Лісові, болотяні, лугові!

Джерело: З книги "Правослов. Молитви до рідних богів"

Шепоче дощ крізь листя, наче хтось,
Говорить так, мов знає все на світі.
Таке щось в нашім літі відбулось,
Чого не буде більше в жоднім літі.

Я знову в селі, де в колисці гойдався
І перші слова до матусі сказав.

Бурлескна балада про судову владу, 
або Повчальна байка для грибника-незнайка

Віками люди на харчі собі
Збирали в лісі їстівні гриби.

Вослався,Сонце,
О, Ранкове Сонце!

Прошу Тебе, послухай неймовірний крик,
Що так луна з глибин віків у моїм серці.
Ти чуєш? То рида прадавній наш САНСКРИТ.
Він б’є у дзвін, щоб , щоб для українців не померти.

Нависають кучугури
Із небесних площ –
Невеселі і похмурі –
Певно, буде дощ.

О, Сонце наше, світло в небі синім,
Ти сяєш нам вже від початку світу,
Життя буяє завдяки тобі.

У долі не просила мало,
але й багато не могла.
Мені була потрібна мама
і ніжний дотик до чола.

Так добре, коли тиша - тільки тиша
І спить цвіркун, сховавшись за валторну.

Медіа