Вірші

На Бесарабці,
Де печаль осіння,
Де шум машин і гамір суєти,
Стоїть рука - така кричущо синя, 
Що просто так повз неї не пройти.

Чим ми так затуманені, люди,
Що не бачимо зовсім доріг?
Душі наші оголені брудом
Не пускають у світ на поріг?

Кожний народ має своє Внутрішнє Духовне Знання, яке визначає його взаємодію з Вищим Світом і проявляється через зовнішню суть – певне Призначення, Дію та Вчинки.

...

Присвячується Людмилі Ромен

Тоді, коли ще Сонце було Богом,
Коли з празим ще не змітався сніг,
Із віщим словом Правди біля ніг,
Уже була

...

Сто років із часу написання цього твору.
У ньому ключ до розуміння нашої історії.
"Читає той, хто перечитує!"
Ганна

...

Від річки пахне прохолодою,
П’янить правічний дух смоли.
Чого так швидко ми проходимо?

Руки мої то вітри Стрибога,
Як могутня священна дорога
Підійму руки я і прокинуться давні моря,

Я перепитую знову і знову:
Що відбувається з нами?

Ген підкови гримнули над степом –
Із походу повернувся кіш.
Ми про батька-гетьмана Мазепу
Заспіваєм пісню голосніш!

П’ють вкраїнці горілочку,
Як ті гуси воду,,
Допилися, що забули,
Якого є роду.

Діаманта підняли з руїни.
З сонцем сперечаються хрести.
Осявай же рідну Україну,
Ранки у столиці золоти!

 

Медіа