Вірші

Дажбоже мій!
Натхненно вірю я в Тебе!
Щоразу, коли відвідую світ Навий, захоплююсь Істиною Твоєю.
Щоразу, бувши в світі Явому, захоплююсь величчю Твоєю.

Гори димлять, бо пора прокидатись,
Коло Свароже вже скоро в Зеніті!
Знати пора вже, хто Батько, хто Мати,
Отже, і знати, чиї наші діти.

Прогнулись крони соковиті
Плодами ваблячи людей...
"Скуштуй-но, жінко, цього плоду"-
Змій Єві підігнав ідею.

З’єднавшись піп з поліціянтом,
Народ в заліза у тяжкі
Взяли й любенько порядкують
Івана Лютого синки.

(p. 912)

Князь Олег по боях тяжких відпочив,
В задумі по пишній палаті ходив
І нетерпеливо в вікно поглядав;

Хрестили Русь, кровила Русь...
Її Боги в річках спливали...
В пекельних ватрах руйнівних
Шипіли і до тла згорали.

Коли схрестилися мечі
А потім, зламані, упали,
І вже надій священний спалах,

Над Дніпром широким, вільним,
Де луги й степи цвіли,
Наші прадіди поляни
Оселились і жили.

Не срібло миршаве, не хміль,
не лавр сумнівний і двозначний,
не дотепів грайливих сіль,
не успіх в грі на риск небачній,
не уст золотомовних мед,

Хороша страна Болгария,
А Россия – лучше всех.

Михаил Исаковский

Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших

...
Джерело: Бібліотека української літератури

Медіа