Вірші

Ич ПРОЄКТИ то не МІТИ,
Є нам, друзі, чим радіти.

Братові Михайлу

Так, я Змiя!
I не лише за гороскопом.

Сьогодні знов згадали про Тараса...
Його на землю нашу Бог послав.
В тяжкі роки писав він і в куплетах -
Будить хиренну волю закликав...

Поглянь, Сірко на пагорбі стоїть,
Неподалік ПЕРУН - наш Бог прадавній...
Ми тут живем впродовж тисячоліть...
Була тут Січ, були Дніпрові плавні.

У безкраї морі-океані
Острів стоїть.

Були в нас друзі й вороги,
Були і радощі, і сльози –
Тепер лиш смуток навкруги,
А у душі тріщать морози.

Навколо радощів так мало…
Який у чорта “днів бадьор”,
Коли ми крила поламали
У леті марному до зорь.

І сльоза на щоці
У ясного Ярила!
М. Петренко

У молитві складаю лиш крила,
Промінь слова з душі – проріза,
І моя

...

Така шляхетність у твоїх очах –
Емоції, весь розум, полонила.
Там бачу вись, де виростають крила,
Яка возносить вгору на вітрах.

Це та земля, яка у муках
Із попелища повставала,
Це та земля, яку розпука
Річками сліз оповивала