Вірші

Посивіло волосся і, навіть, роки,
І думки вже у них посивіли.
Тільки в нашій державі одні балачки,
Бо немає до старості діла…

Зоря-Зорянице,
чарівна сестрице,
рожеву фату розгорни від злих чар.
Упюся! Напюся
твоїх блискавиць я
і знов розіллється по тілу твій жар!

Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599492

Нащадкам козаків Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького

І гряне над землею грім небесний,
І знов на страту поведуть Христа.
Та цього разу він вже не воскресне,
Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Дріма зими пухнастий сивий звір,
Щось шепче вітер димарям у вуха,
А понад нами й нашим людським духом
Сліпучий безмір мерехтливих зір.

Усі наснажені, усі – врочисті!
А обереги – вишиванка й намисто.
Найкращі мрії, думки пречисті.
Й дитя агука-співа в колисці.

Свято лишили, та вбили в нім серце!
Свято – не свято, лиш смуток і жаль.
Як поєднати кутю й грецьку церкву?!

А всі Богове ослоном сіли — 
Ой дай Боже!

Нехай душа окрилює добром
Із джерела Дажбожої любові.

Будьмо синами своїх Богів —
Бо рідні—у всьому найвищі !

Магічнії очі темної ночі,
а повний місяць - її зіниця.

Медіа