Вірші

І гряне над землею грім небесний,
І знов на страту поведуть Христа.
Та цього разу він вже не воскресне,
Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Дріма зими пухнастий сивий звір,
Щось шепче вітер димарям у вуха,
А понад нами й нашим людським духом
Сліпучий безмір мерехтливих зір.

Усі наснажені, усі – врочисті!
А обереги – вишиванка й намисто.
Найкращі мрії, думки пречисті.
Й дитя агука-співа в колисці.

Свято лишили, та вбили в нім серце!
Свято – не свято, лиш смуток і жаль.
Як поєднати кутю й грецьку церкву?!

А всі Богове ослоном сіли — 
Ой дай Боже!

Нехай душа окрилює добром
Із джерела Дажбожої любові.

Будьмо синами своїх Богів —
Бо рідні—у всьому найвищі !

Магічнії очі темної ночі,
а повний місяць - її зіниця.

То стрепенися, народе мій,
од сплячки і в злагоді йди до стягів наших.
Велесова книга, Д.7-Г, (2)

Кати бісилися оскаженіло,-
Здирали одіж з неї до крові.
І йшла вона мовчазно- оніміло
Вдивляючись у очі ворогів.

Бо все-таки вірю… Ні, все-таки в і р у ю
У Тризуб Священний і Зоряний Хрест.
О.Гончаренко

Я нікого не силую Вірою.
Вірую У ТРИСУТТЯ

...

Медіа