Заплутався сум осінній
у вербових косах:
це вже осінь
вже осінь…

Тіло арфою вигнулося 
в дощі струменіло:
о холодно тілу,
холодно тілу…

Під пальцями вітру 
скрапували сумні звуки:
де твої руки…
де твої руки…

Я стояла мовчуща і сива,
в вербу вростала:
літа не стало,
літа не стало…

Верба заколисала
у сни вербові:
прощай, любове,
прощай, любове…

Над головою в небо вглибали
журавлині печалі:
куди ми причалим…
куди ми причалим…

 

Медіа