Література

У безкраї морі-океані
Острів стоїть.

Були в нас друзі й вороги,
Були і радощі, і сльози –
Тепер лиш смуток навкруги,
А у душі тріщать морози.

Щойно тільки весна, а скільки паскудства вродило, що йой! Ще й лобода з минулого століття повилазила.

Навколо радощів так мало…
Який у чорта “днів бадьор”,
Коли ми крила поламали
У леті марному до зорь.

Легендарний твір Олександра Довженко. Аудіо.

Щойно у нас сонце встає на вибори, чи на яке інше національне єдиноборство, в телевізори залазять ВОНИ. Просвітлені люди з немитими головами і промитими мізками, схильні до інформаційного

...

І сльоза на щоці
У ясного Ярила!
М. Петренко

У молитві складаю лиш крила,
Промінь слова з душі – проріза,
І моя

...

Така шляхетність у твоїх очах –
Емоції, весь розум, полонила.
Там бачу вись, де виростають крила,
Яка возносить вгору на вітрах.

Це та земля, яка у муках
Із попелища повставала,
Це та земля, яку розпука
Річками сліз оповивала

Земля, засіяна кістками,
Повита в павутині снів…
Могили поросли тернами,
Затихли думи і пісні…

Пісня рідна б’є в душі на сполох,
Кличе-б’ється до склепів сердець,
Бо кипить зачароване коло:
Зла й добра незавершений герць.