Література

Не знаю я,
Чого ще треба,
Чого хотіти ще мені,

Легко зустріти
Хто мудро вчить жити,

В руках майстра –
Скрипка грає,
Ожива,
Співає,
І сумує,
І сміється,
Душу доторкає.

Мама, скажи мені, що тобі подобається спілкуватися зі мною. Я виросту - і буду знати, що я цікава.

О світе білий! Ну хоч би думками
Вдалося крок малий зробити  Ввись!

Знаю, що залишу тебе, Земле,
Десь кудись у безмір полечу,
Поспішаю (Доля більш не верне),
За Добро Любов’ю заплачу.

Все, що Світе, вклав ти в мою душу,
Без вагань  тобі я віддаю,
Бо і душу – теж вернути мушу,
По життя обірванім  краю.

Правда єсть!
Велика і проста,
Правда -
То без підлих і лукавих!

Природо! – Щедра Вічна Мати:
Великі діти, чи малі,
Зуміла порівну роздати
Всі блага Неба і Землі.

Багато нас, та всі по – різному живем,
Хоч в світ однаково приходим, і відходим,
І від життя одного щастя ждем,

Життя буя – де Правди голос,
Де праці час – суцільний Колос,

Медіа