Література

Тієї голодної зими померло багато односельців.

Двоє пар дитячих очей спостерігало, як тато складав валізи. Він похапцем збирав речі і не міг зібратися з думками. 

Марію видавали заміж за нелюба. Своє весілля видавалося чужим. Вона сиділа поруч із чоловіком, старшим від неї на 15 років. Це був її наречений. Годину тому вони обвінчалися у церкві.

І гряне над землею грім небесний,
І знов на страту поведуть Христа.
Та цього разу він вже не воскресне,
Не вчитиме русинів гнуть хребта.

Дріма зими пухнастий сивий звір,
Щось шепче вітер димарям у вуха,
А понад нами й нашим людським духом
Сліпучий безмір мерехтливих зір.

Усі наснажені, усі – врочисті!
А обереги – вишиванка й намисто.
Найкращі мрії, думки пречисті.
Й дитя агука-співа в колисці.

Свято лишили, та вбили в нім серце!
Свято – не свято, лиш смуток і жаль.
Як поєднати кутю й грецьку церкву?!

А всі Богове ослоном сіли — 
Ой дай Боже!

Нехай душа окрилює добром
Із джерела Дажбожої любові.

Будьмо синами своїх Богів —
Бо рідні—у всьому найвищі !

Можливо ти давно розчарувався у світогляді предків та способі їх життя, і для тебе Звичай наче добра дитяча казка про часи лихі й славні.

Медіа