Література

Кожен народ по свому в Бога вірить...
І кожен Бога у душі трима...
Тому є в Україні Рідновіри і Християни...
Та кого нема?

Коли бабуся, бувало, впорається з роботою, вона сідає відпочити на пеньочку біля хатнього підмурка. Там осоння й затишок. Леся дуже любить такі хвилини. Чому? А ось чому.

Колись давно, як ще чудес чекали
У ніч чарівну папороть цвіла...
Вогні купальські берегом палали -
Надії, віри, юності пора...

Святкове вогнище палало...
Наснилось чи привиділось мені...
Чудес і див чимало...

Чом змовк Перуне, говори...
Чи вже нема що нам сказати?

Приходить свято — зоряне, прекрасне, безмежжям світла і тепла величне, святим благословінням сонця, неба, землі, води й вогню воно співає! Предивне і жадане споконвіку Купальське диво обіймає

...

Згадай лиш, Дніпре, предки наші
По берегах твоїх жили,
Наш край за рай земний вважали
Природу свято берегли.

Сонечко-Дажбог, Діду мій!
Ти щоранку встаєш над Землею-Матінкою,
Даруючи синам і донькам Ярієвим
Тепло долонь своїх, Світло очей своїх, Незборимий Дух!

Рідна пісне, ти мого народу душа...
Його мудрість, і гордість, і сила!
Від негод берегла, і у бій нас вела,
І сміятись і плакать навчила...

Як навесні сади буяють,
Й хмільні співають соловї -
Жінки закохані бувають
І навіть трохи не в собі...

На березі Дніпра хмільні Купальські ночі,
Чарує і пянить святий вогонь багать...
Купайло молодий всіх закохати хоче -
Спішіть життя любить... бо роки пролетять.

Медіа