Німбами чужими осіянним

Чесно зізнаюся, я не із тих,
хто зневажає богів та святих.
Я, як та Баба, що в творі цікавому
ставила свічки Святому й Лукавому:
хай що там буде –
чи пекло, чи рай,
а ти усюди
приятеля май!

Чи той Маляр, що задля гонорару
образ Миколи збував як Варвару,
а із Варвари Миколу зробив
і таким чином алтин заробив!

Вірити в Бога, як кажуть, не гріх.
Здавна творили богів та святих
і молитовно зверталися люди
до Магомета, Ісуса чи Будди,
Зевса, Перуна, Ісіди й Осіріса,
боготворили Мікроба та Віруса,
Маркса і Мао, Леніна й Путіна
(в сонмі богів геть усе переплутано!)
і уписали в божественний стос
вискочку Деві-Марину-Христос;
ледве продершися через безвіз,
ще й Порошенко із томосом вліз,
німбом святоши свій лик осіявши.
Так воно є і таким буде завше
в богом чужинським змертвілім житті,
як не поставимо хрест* на хресті…

*Хрест - символ смерти.