Вірші

«Бог є добро, Бог є любов» –
Попи нам проповідують завзято.
Чому ж потоками лилась невинна кров
З сокири інквізиторського ката?

Де могутніх предків сила?
Чи вас рідна мати
На світ божий породила
В рабстві плазувати?

Вставай, козаче-українцю –
Напали "браття" москалі.
Гидоту геть жени ординську
З святої руської землі!

Було наснилося мені – 
Нехай Господь мене пробачить –
Лежить Турчинов у труні,
Й чомусь за ним ніхто не плаче.

Співає Київ хвилями дніпровими,
У серці серпня розцвіта теплом,
Проходить день за щирими розмовами
І підіймає вечора крило.

Нездари, ледарі та волоцюги,
Пройдисвіти, нікчеми і хапуги.
Украсти, обдурити, набрехати,
Нагадити, зламати, обплювати.

Стою, палю, когось-чогось чекаю,
Поринувши у мрії чи думки.
Зненацька помічаю ока краєм:
Крокують хвацько двоє парубків.

Зізнаю́ся відверто, панове, що я – не поет,
Бо пишу не поезію – тільки римовану прозу,
Не народжую в душах дівочих розчулені сльози:
У катренах моїх не зустрінеш любовних

...

Вітри і Вихори нальотні,
Наносні, набродні,
Невідомі, полуденні,
Лісові, болотяні, лугові!

Джерело: З книги "Правослов. Молитви до рідних богів"

Шепоче дощ крізь листя, наче хтось,
Говорить так, мов знає все на світі.
Таке щось в нашім літі відбулось,
Чого не буде більше в жоднім літі.

Я знову в селі, де в колисці гойдався
І перші слова до матусі сказав.