Мене Сварог пролив на Землю Водолієм,
У Праснігах пречистих протоптала слід.

Відболену, 
відбілену морозом Мрію
Сонцеосяйну запалив Бог Світовид!

Я - та,
що не впадала в розпач,
в сни зимові,
І велет-Січень дарував душі меча.
В мені пала одвічно Дивосвіт Любові,
На всенький Всесвіт плаче благості свіча!

Я - та,
що не ховалася на піч від Світу,
Я не відсиджувалася, коли громи
Трощили Душу України.
Крила вітер
Сердито рвав не раз, та вирвати не зміг.

В мені Сварога суть!
І вся я із Прасвітла,
Дажбожа внука,
я - носій Його знамен!
Снігами чистими в садах Весни заквітла,
Я – СОНЦЕЛИКА серед всіх земних імен!

Теги:
Джерело: Зі збірки "Білий лебідь - лебідь Чорний"

Схожі статті

  • 15.12.2015
    1657

    Ярило - бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова Яр- означає

    ...
  • 15.12.2015
    4336

    Чорнобог — бог темряви, ночі, зими, холоду, але водночас таємничості, ворожіння, марення, сну.

    ...

Медіа