Вірші

Україно моя, Україно, –
шум гаїв, переливи гудків,
ніжна пісня і мова перлинна –
ніби сльози кохання палкі…

На озера поверхні дуже густо
Промінчики танцюють молоді.

Споконвіку в державі чи нації
Стало звичним законом, панове:

Чужим Богам я не молюсь,
Рабів, що гнуться зневажаю.
Душею плачу і сміюсь,
За них в думках себе терзаю,
За тебе Вкрайно знемагаю.

Питали Єгову кмітливі хохли,
Коли незалежність собі здобули:
– Скажи нам, Єгово, заради Христа,
Для чого це нам незалежність ота?

Джерело: Із циклу «Українські псальми»

Присвячується Дивославу

Земле кохана, РайДійСя!
Матінко Тано, РайДійСя! 
Богоподібним народом, РайДійСя! 
Злагодою і згодою РайДійСя!

З часів прадавніх, попід горою,
Дніпро могутній тече століття.
У човні на варті брати з сестрою
Нас захищають від лихоліття.

Народе мій! Моя кривава рано!
Ти аж отерп від ран і перехресть –
Уздовж і впоперек тебе батожить Каїн,
А ти принишк, забувши славу й честь.

Народжена в Любові не причалю
До Храму Неба хмаркою печалі.
В душі не зраджу сонячного спадку 
І вулик світлу обдарую взятком.

 

Медіа