Смиренний дух, смиренне тіло,
Смиренні думи в головах –
Шепочуть «Господи, помилуй!»
Смиренні люди по церквах.

І опустившись на коліна
Перед іконою Мерця,
За тіло молимося тлінне
В ім'я і Сина, і Отця.

Та не про те благаєм Бога,
Аби зберіг землі красу –
Вимолюєм легку дорогу,
Дешевий хліб і ковбасу...

Десь бійня сталася кривава,
Але – то в іншій стороні,
Белькочемо: «Ісусу слава!»,
Бо там не маємо рідні...

Бо ми хохли – не українці,
Батрачим на чужих панів.
Тож хай знущаються чужинці:
Господь терпів і нам велів...

Весь руський люд неначе вимер – 
Замкнув і душі, і вуста,
Бо князь кривавий Володимир
В провідники надав Христа.

І впала Руськая держава,
Що в ворогів вселяла жах.
І вже ні величі, ні слави –
Перетворилися на прах.

То, може, схаменутись варто,
Замислитись: куди іти?
Та віру рабську занедбати
І скинути з себе хрести!

Так, рідну віру ще не пізно
Відроджувати у серцях –
Пробачать нас кумири грізні
І навернуть на Правий шлях...

Теги:

Схожі статті

  • 03.03.2016
    16263

    Він збагачує самобутню духовну скарбницю Українського Народу. Нині, як бачимо, прийшов час, щоб

    ...
  • 03.03.2016
    4268

    На двері глянь. А чи нема хреста,
    О, гугенот, під ніч Варфоломія.
    Столицю ж бо

    ...
 

Медіа