А я так мало, небагато
Благав у Бога. Тілько хату 

Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою 
Мою Оксаночку; щоб з нею
Удвох дивитися з горИ
На Дніпр широкий, на ярИ,
Та на ланИ золотополі,
Та на високії могили;
Дивитись, думати, гадать:
Коли-то їх понасипали?
Кого там люде поховали?
І вдвох тихенько заспівать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огні ляхи спекли…

Тарас Шевченко "Не молилася за мене"

Не прохаю нічого в Богів я,
Лиш тихеньку місцину в гаю,
Де беріз чарівливі верхів`я
Надихатимуть музу мою.

Не прохаю. Лише безталанна
Хай не жалить розпуки змія…
І всміхнеться мені світла Лана –
Світлокоса Богиня моя.

Не прохаю нічого. Лиш неба
Жовто-синього неба - без грат,
Де свободи одвічна потреба
Найсвятіші життя забира.

Не прохаю нічого. О часе,
Дай свічею горіть між сердець
Щоби сяйво величне Тараса
Трохи збільшив і мій промінець.

Не прохаю нічого. Надію
Хай на краще цей світ не втрача.
Хай для нього Майданно зоріє
Волелюбна Вкраїни свіча!

9.03.7522 р. (Від Трипілля) (2014)

Теги:
 

Медіа