Вірші

Ми разом! Співом зоряних галактик
Бринить душа, мов зоряне озерце!
Так солодко ледь-ледь торкнути серцем
З мережива минулого лиш клаптик…

24 серпня 2009 року на Старокиївській горі
було встановлено відновлений кумир Перуна,
який був знищений тисячу років тому

Живу я там, де видубав Перун,
Де вмить  послухались Дніпрові хвилі,
Бо Діти Сонця кликали… Бурхливий
І мудрий вітер обіймав кору

Коріння роду пророста в мені,
У таїну земля козацька кличе!
Біжу скоріш! Торкаюся обличчям
До рідних пагорбів… А юний сніг

Налітайте, яничари,
Кровопивці — налітай,
Вам ні помсти в нас, ні кари,
Україна — не Китай.

Щезати, танути усім
І непорочним і гріховним
Слідам на вранішній росі
Як тьма складе права верховні.

Як заповзе в густу траву

Тепер і нагодують нас, і взують,
Одягнуть нашу матінку Юкрейн,
Тепер, нарешті, нас приватизують
Звягільський Фіма, Сорос і Бірштейн.

Ми простаки. І що найпоганіше —
Від надміру кебети не помрем,
Хоч ворог в нашій споконвічній ніші
Вже зайвим нас вважає тягарем.

"Що нам за родич дядько Ціп?" —
Питався в Околота Сніп.
"О, дядько Ціп — то наш гарант!"
"А б'є неначе лютий кат!"

Старцює за вікном голодна ніч
І на горищі свище звіром дивним.
Ковтнувши хмиз, руда ротата піч
Черінь облизує вологим, теплим димом.

Ну, скільки ти пройдеш, за стремено
Тримаючись і плачучи, Оксано?
Он там, за горизонтом знамено,
Що кинуло в похід твого Івана,

Медіа