Я - пелазг, я - етруск, я - шумер.
Гопос Предків у серці не вмер.
Племена по землі розійшлись,
Хоч були всі єдині колись,

Родоводу початок дали
І від них вже слов'яни пішли.
Кімерієць я, скіф, роксолан.
На безмежних просторах я пан.
Я крізь товщу століть та імлу
Бачу степ та траву ковилу.
Чую тупіт, іржання коней,
Чую крики і зойки людей,
Чую брязкіт мечів, посвист стріл,
Чую стогін конаючих тіл.
І чужинськая сила все пре,
Але наша вже гору бере.
Я - пелазг, я - етруск, я - шумер
Голос Предків у серці не вмер.

баи

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №5, 1997

Схожі статті

  • 01.07.2016
    878

    Підкрадався нишком літній вечір, —
    Підбирав до темряви ключі
    Наша мама діставала з

    ...
  • 08.04.2016
    1094

    Мов сліпе сиротеня
    Гнане степом навмання,
    Голе перекотиполе,
    Де тепер твоя

    ...

Медіа