Мов сліпе сиротеня
Гнане степом навмання,
Голе перекотиполе,
Де тепер твоя рідня?

Не спиня тебе ні плуг,
Ні пустеля, ані луг,
Ні розорана могила
Посіріла від наруг.

В світі наче й не саме,
Та глобальний вітер дме
І до кого прихилитись,
Хто тебе в біді прийме?

Поле наче б то й своє,
Та як вечір настає
Доля перекотиполю
Задрімати не дає.

Хоч би відало куди
Занесеш свої сліди —
На шлях битий, на леваду,
Чи в полярні холоди.

Хто твій батько, хто твій дід?
Чи насправді так і слід,
Що жене тебе вітрами
Хто зна скільки сотень літ?

1967-2000  

Теги:

Схожі статті

  • 01.07.2016
    1183

    Підкрадався нишком літній вечір, —
    Підбирав до темряви ключі
    Наша мама діставала з

    ...
  • 16.06.2016
    1724

    Я - пелазг, я - етруск, я - шумер.
    Гопос Предків у серці не вмер.
    Племена по землі

    ...