Вірші

"Одна-єдина жінка навела
сором на дім Царя.
Ось бо Олоферн лежить
на землі мертвий, без голови. ”
Біблія

Жертовності, напевне, досить нам.
Учімося, нарешті, рахувати
І наміри від ворога ховати,
Давати ціль та засоби синам.

В Полум’янім полі, в тайнім Дивоколі,
Де пасуться коні чарівного сну.
Птахи виростають в огненнім приволлі
І летить у казку, в Зоряну Весну.

Ой ви, коні, буйні коні.
Не баріться, прилетіть
У шаленому розгоні,
Із нечуваних століть.

— Людино, чого тобі треба?
Усе в тебе є… Усе в тебе є…
І море широке, і сонце у небі,
І зорі — багатство твоє…

…Нащо вже лихо за Уралом
Отим киргизам, отже й там,
Єй же Богу лучше жити,
Ніж нам на Украйні.

Гуркоче грім в ковальні Бога.
Стоять вої з кісьми до плеч.
Рука зсивілого Сварога
Кує Арею моцний меч.

Шкода тебе. Невимовно шкода,
Товаришу Хома, мій славний Бруте.
Але, на жаль, відбулася біда
І вже тебе в буття не повернути.

Не потрібна орда, не потрібні набіги Османа.
Не потрібен полон, КГБ чи гестапівський штаб!
Добровільно втіка з Батьківщини дурна Роксолана
В мусульманський гарем, чи в раби до

...

Я знов і знов іду до Святослава,
Питаючи, коли прийдеш до нас?
Поглянь, яка розтерзана держава,
Яку колись ти від хазарів спас.

Не раз бува й не два вночі, посеред міста,
Кривавий зойк степів і гір гримучий гул
Ввірвуться в суть мою і стоголосим свистом
Повстане на вітрах тисячолітній Гун,