Вірші

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко

То нищимо хрести,
То знову воздвигаєм.
О, Господи, прости,
А що ми з того маєм?

Сливи стиглі, мов сонцем налиті…
Краплі неба – їх очі блакитні…
Кличу доню із двору до дому…
Світ святий - батьківщина медова.

Слов'яни! Зорі грають на долонях!
Течуть стежки Троянові над нами,
Дніпрові береги бринять бузками,
Ховаються в обіймах руж червоних...

Пахне серпень чорнобривцями й маками…
Світ солодкий, як медяники мамині…
Стигнуть сливи… Кукурудза, мов сонечко
На долоньках у засмаглої донечки.

Вогні святі струмують у мені,
Я безмір, я галактика, я світло!
Торкаю поглядом вітри всесвітні,
У зорі перетворюю пісні!

У хвилях Бугу зоряних, стрімких
Купаються закохані лелеки,
Шумлять пороги… Кличе срібний клекіт,
Із юним вітром гомонять віки…

Я дихаю безмежжям білим-білим…
Просторо так…Планети на долонях
Колишуться , немов росинки світлі…
І прохолода всесвіту співуча

У твоїм сердечку - Сонце,
У твоїх долоньках - Місяць,
На чолі твоїм - сузір'я
У триєдності сплелися.

До снів твоїх я доросту колись...
Там зайчик золотий живе у зорях,
Він сонечко народжує і гори
Там всі бажання радісні збулись

Тендітний пух вже вітру не боїться
У донечки в руках… Мов теплий вітер
Вона кружляє серед срібних квітів:
- Ти знаєш, я тепер  кульбаб цариця!

Медіа