Вірші

Веселий пустун Ярило
І неугамовно щедрий.
Купатись Боги любили
В його променевих нетрях.

Джерело: журнал "Сварог", №9, 1999

Небо жовтня... Як очі сірі...
Хто із нас ці дощі намріяв?
Клен багряний ще сонцю вірить,
Але в небі сумують ліри...

Весною сніг солодкий і м’який...
Так хочеться припасти до землі,
В долонях ніжить шишечки малі,
І слухати, як шепотять струмки.

Не хочу пити ані їсти,
А хочу знати тільки суть —
Юристи та економісти
Яку нову біду несуть?

Могла б і досі тихо та звичайно
Котити хвилі між горбів та нив,
Але в тобі, беззахисна Почайно,
Праотчу віру Київ замінив.

Я народжуюся з вітру,
Я народжуюся з неба,
З теплого, як Сонце, меду,
З квітів, зорями сповитих.

Україно рідна, краю мій коханий,
Скільки в тобі чарів, скільки в тобі див?
Чому ж твої Пращури названі «погани»?
Хто то і навіщо так їх охристив?

Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Поставили тебе на п'єдесталі
Обличчям до Дніпра з хрестом в руці,
Щоб ти дививсь в зґвалтованії далі,
Бо потопив минуле у ріці.

Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Крізь тумани чужого віровчення
Крокує Український Рідновір.
Ходім за ним до сяйва рідних зір!
Ходім за ним, неграмотні та вчені!

Медіа