Вірші

Вже не тужу,
І фота не листаю.
І пристрасті,
Як водиться, відбув.

"Тако речемо, що маємо
красне вінце віри нашої
і не мусимо чужої добиратися. ”
Велесова Книга 7—3

Єднались душі наші! В небо чисте
Вони злітали птахою стрімкою,
Пливли в обіймах з ніжною рікою
І ледь торкали берегів намисто...

Я дякую, Учителю величний
За сяйво зір на рідному обличчі,
За сонця ніжність, що крізь мене ллється,
За кожну мить, що пророста із серця...

"С тобою един  -
уже не один..."
Даміра Ібрагімова

В обіймах виноградної лози
Наш перший дім на синіх схилах виріс...
Під серцем в’ється зоряний папірус,
Чекає світ щасливої сльози...

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі.
Тарас Шевченко

То нищимо хрести,
То знову воздвигаєм.
О, Господи, прости,
А що ми з того маєм?

Сливи стиглі, мов сонцем налиті…
Краплі неба – їх очі блакитні…
Кличу доню із двору до дому…
Світ святий - батьківщина медова.

Слов'яни! Зорі грають на долонях!
Течуть стежки Троянові над нами,
Дніпрові береги бринять бузками,
Ховаються в обіймах руж червоних...

Пахне серпень чорнобривцями й маками…
Світ солодкий, як медяники мамині…
Стигнуть сливи… Кукурудза, мов сонечко
На долоньках у засмаглої донечки.

Медіа