Десь там, за межами себе, я вчуся вгадувати Долю,
Де Пращури мої плетуть невипадковостей вервечку,
Де немовлята моїх днів непрожитих - прозоро - голі
Малюють пучками на склі життя таємний безкінечник,

Де павучки моїх чуттів чатують в плетиві цілунків,
Де ластівки моїх очей здивовано злітають вгору,
Де хтось чека мене давно, де, зазирнувши за лаштунки,
Побачиш світ, і цвіт, і слід себе в надзоряних просторах.

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №10, 1999

Схожі статті

  • 03.03.2016
    5669

    Кожна людина народжена для щастя, та не кожна знає, як його досягнути. Одним із шляхів

    ...
  • 03.03.2016
    1179

    Порозліталися галактики
    Ніхто не з на куди і далі...
    Планета крається на клаптики,

    ...
 

Медіа