Вірші

Весною сніг солодкий і м’який...
Так хочеться припасти до землі,
В долонях ніжить шишечки малі,
І слухати, як шепотять струмки.

Не хочу пити ані їсти,
А хочу знати тільки суть —
Юристи та економісти
Яку нову біду несуть?

Могла б і досі тихо та звичайно
Котити хвилі між горбів та нив,
Але в тобі, беззахисна Почайно,
Праотчу віру Київ замінив.

Я народжуюся з вітру,
Я народжуюся з неба,
З теплого, як Сонце, меду,
З квітів, зорями сповитих.

Україно рідна, краю мій коханий,
Скільки в тобі чарів, скільки в тобі див?
Чому ж твої Пращури названі «погани»?
Хто то і навіщо так їх охристив?

Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Поставили тебе на п'єдесталі
Обличчям до Дніпра з хрестом в руці,
Щоб ти дививсь в зґвалтованії далі,
Бо потопив минуле у ріці.

Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Крізь тумани чужого віровчення
Крокує Український Рідновір.
Ходім за ним до сяйва рідних зір!
Ходім за ним, неграмотні та вчені!

Нас час несе в життєвім океані,
А океан не всім переплисти.
Та є народ, професоре Шаяне,
З якого Ви виходили в світи.

Прокидаюсь у світ полум’яний…
Там душа моя – юний світанок
Вільно сонце у кров мою ллється,
Вільно дихає небо під серцем.

Колосся - золотаві крила літа...
Шепочуься із вітром юні стебла...
Ми разом тут... І хліба казка тепла
Несе до сонця наш цілунок світлий.

Медіа