Ні, не вмру я ніколи, мій зір
Буде жить у стеблинах пшениць,
І в зеленому шумі, що з гір
Задивився кущем в дно криниць.

І в березах гнучких, що бринять,
П'ючи тугу з дівочих зітхань,
Можна буде мене розпізнать,
Не приклавши мізинця старань.

І думки мої можна читать
На курганах, де пах чебреців.
Там навчився я вперше кохать
Степ козацький душею — без слів.

Моя кров у гарячих маках,
Серце в серці забутих сиріт;
Ні, не вмру я, повірте, в віках,
Хоч забуде про мене весь світ!

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №15
 

Медіа