Присвячую Віктору Чубу,
який помер з голоду в 10933 р.
у с.Панчеві Кіровоградської області,
маючи від народження 5 рочків,
та усім дітям - жертвам голодомору

Люлі, люлі, люлі, люлі...
Мамо, мамо, подивіться:
Онде місяць за хмарину
Заховався, наче сирник
Закотився за хлібину.

А зірки цукровим дивом
Так і просяться до рота,
Ген Чумацький шлях розлитим
Молоком втік за ворота.

Ой матусю моя мила,
Їстоньки я хочу дуже,
Дайте хоч би крихту хліба,
Щось я трошки занедужав...

Люлі, люлі, люлі, люлі...
Засинай, моє дитятко,
Бо вже нічка, треба спати.
Завтра з кашею горнятко
Дасть нам ведмедиха-мати.

Ведмежа - її синочок -
Принесе тобі хлібину,
Помідорку, огірочок,
А горобчик - картоплину.

Не іди лиш з цього світу,
Не лишай мене, дитинко,
Пожалій ти матір рідну,
Крихітко моя, кровинко.

Люлі, люлі, люлі, люлі...
Ой матусю, моя нене,
Ой не плачте Ви, рідненька,
Хлібчика просить не буду,
Обніміть мене міцненько.

Заспівайте колискову,
Щоб почули всі звірята
Та заснули разом з нами...
Мамо, спати... їсти... Спати...
Люлі, люлі, люлі, люлі...

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №10

Схожі статті

 

Медіа