З таїни, з давнини в неймовірні віки Слово зерням упало у людські думки, Колосочками в думці вродились слова, І між людьми з’явилась мова жива! Від струмків і річок, від квіток і дерев, Від долин і від гір – від цілющих джерел – Струмували до слова каміння й піски, Укладали себе в чарівні колоски. І пташата, й звірята, великі й малі, Все, що диха й живе, струменить в цій землі, Саме там, де у думку упало зерня, Із якого врожаєм слова гомонять. В інших землях зернина інакша була, По-інакшому в думці людей розцвіла, Інші гори і рики їй наповнили зміст, По-інакшому в душі проклала свій міст. Рідна мова – то скарб! В ній душі глибина, Що прапредків з нащадками міцно єдна, З нею кожен народ своїм рідним цвіте, Незнищенно й велично в безсмертя іде.

Антоніна Гармаш-Литвин.
Громадський рух "До Пракоріння".

Теги:

Схожі статті

Подобається rid i vira?
Допоможіть зробити її кращою!

Ваша фінансова допомога дасть нам змогу активніше розвивати проект, впроваджувати нові рубрики та сервіси.

Зробіть покупку
будь-якого товару у нашому магазині
Замовте розробку сайту
10% від його вартості піде на розвиток порталу
Пожертвуйте кошти
Будь-яка сума буде корисною

Медіа