Ми не блудні сини,
Ми із житніх колось і барвінку.
Ми не блудні сини,
Хоч і довго хилилися ниць.

Ми молилися волі
І волали до неї одвіку,
Та волами брели
Чорним Шляхом Чумацьких зірниць.

Ми не раз ворогів
Переймали на битій дорозі,
За Вітчизну святу
Не жаліли життя козаки —

Лиш сумні матері
Передчасно сивіли в тривозі,
І червоним та чорним
Гаптувалися їх рушники.

Нам сьогодні роботи
По вінця, без міри і ліку,
І хоча не згасають
Тривожні вогні блискавиць,

Ми в дорогу далеку
На світанку новітнього віку
Напуваємо коней
Із вільних і чистих криниць.

Теги:
Джерело: журнал "Рідна віра", №4(42)

Схожі статті

  • 15.04.2016
    1183

    ...Ми ніби і не хочемо знати старе, але дивним чином...

  • 03.03.2016
    1070

    Не раз бува й не два вночі, посеред міста,
    Кривавий зойк степів і гір гримучий гул ...

Медіа