Стоять церкви, немов гриби отруйні,
Пархатий ангел Київ стереже...
Невже ми з вами — всі тупі і дурні,
Що як своє сприймаємо чуже?!

Невже ми не прозріли анітрохи?
Чи то вже рабства й чужини тавро,
Що сліпо віримо в чужого бога
І в те, що дасть він щастя і добро?

Не дасть, не дасть, бо він - єврей, ви ж - "ґої".
Та й зовсім він ніякий і не Бог.
Тож думайте своєю головою,
Чи мозок ваш зовсім уже усох?

Не називайте ви чужинця Богом.
Бог - наше слово, рідне, не чуже.
Вертайтеся до рідного порога,
Де Рідний Род оселю стереже,

Де всі Боги єдині у Сварозі:
Дажбог, Стрибог, Мокоша і Перун,
Де Велес грає на сопілці й кобзі,
Торкаючись чарівних, срібних струн.

20 квітня 1998

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Схожі статті

  • 04.04.2016
    4785

    Звідки прийшов звичай постувати? Коли вперше в Україні люди почали дотримуватися постів? Що

    ...
  • 03.03.2016
    1781

    Єгово, бійся свідків давнини!
    Тебе Чорнобиль меле вже на порох,
    Але полають жертви з

    ...

Медіа