Україно рідна, краю мій коханий,
Скільки в тобі чарів, скільки в тобі див?
Чому ж твої Пращури названі «погани»?
Хто то і навіщо так їх охристив?

Хто налив у душі правнукам отрути,
Щоб сквернити рідній матері чоло?
До якої дикої довели нас скрути,
Що зректись коріння роду довелось?

Де взялось облудне і підступне вчення,
Що лише до смерті тут душа твоя?
А тоді забудеш рід свій і наймення
В іншому народі буде твоє «Я»...

Скільки б не судилось бути за людину
І вертати дух свій у земне буття -
Знов прилину в рідну Україну,
Їй віддам до краплі все своє життя!

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Схожі статті

  • 14.04.2016
    1533

    У контексті національної ідеї превалює етнічна складова. Але етнос має свою окремішність

    ...
  • 08.04.2016
    26060

    Ми непогано знаємо своїх достойників ХVІІІ-ХХ ст., знаємо, що випало на їхню долю. Але чомусь

    ...
 

Медіа