Поставили тебе на п'єдесталі
Обличчям до Дніпра з хрестом в руці,
Щоб ти дививсь в зґвалтованії далі,
Бо потопив минуле у ріці.

Ти добре знав, що русичі-правнуки
З усіх кінців великої Русі
Терпітимуть страшні нестерпні муки
За вчинок твій і злочини усі?

Ти знав, що прийдуть вороги погані
І на священній Київській горі
Поставлять хрест і заживуть в пошані,
Отруять воду в чистому Дніпрі.

І скажуть нам: «Нема вже України?
І вам любити Батьківщину гріх»!
Тебе ж з металу вилили - не з глини,
І нарекли «святим» усім на сміх.

Зловісно радуйся руїнами навколо,
Що нам приніс твій хрест, меч і вогонь.
Але дивись і хмурь немудре чоло,-
Колись ти впустиш хрест з своїх долонь!

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №8, 1998

Схожі статті

  • 16.05.2016
    8941

    В переддень відзначення чергової річниціі Хрищення Руси багато людей подумки зверта­ються

    ...
  • 17.05.2016
    2108

    Маленьке в церкві плакало дитя,
    Таке беззахисне, тулилося до мами.
    Гнусаво піп

    ...
 

Медіа