Стильний буклет альбому з давніми світли­нами нагадує старий нотатник вояка, шо побу­вав з ним не в одному бою. Свій творчий доро­бок музиканти присвячують головнокомандува­чу УПЛ, генералу-хорунжому Роману Шухевичу. Відтак гурт вже тільки цим увійшов в істо­рію української патріотичної пісні. Та найваж­ливіше — ця присвята підтверджена якісним музичним матеріалом.

Не будучи палким прихильником "панк-року" (саме в такому стилі гурт працював рані­ше), я насторожено вслухався в перші акорди пісень цього альбому. А потім не зміг відірвати­ся, аж поки не пролунали акорди останньої піс­ні. Головне досягнення музикантів — створен­ня відповідної атмосфери, завдяки чому твори слухаються як одне ціле. Ліричні пісні ("29 січ­ня"), "хард-рокові" композиції (бойовик "Честь та Кров"), кобзарська пісня ("Брати мої"), акустична балада ("Останній дракар"), кілька вокалістів (разом з вокалісткою в треках "29 січня" та "Дорога в Вальгалу") — усе це ви­мальовує цілісну картину музичного задуму гурту. Розмаїття інструментів та вокальних пар­тій успішно використане в професійному (без сумніву) аранжуванні альбому. Взагалі, на мою думку, "Сокира Перуна" розвиває ідеї гурту "Русич": виконуючи "блек-метал" чи "панк- рок" можна достукатися до сердець обмежено­го кола слухачів, а мелодійний професійний рок — до тисяч!

Тексти пісень ніби доповнюють один одно­го. Від славних часів Святослава до сьогодення нас переповнюють однакові почуття — любов до рідної землі, ненависть до її ворогів, честь, підтримка Рідних Богів.

Наостаток хочу побажати, шоб на україн­ській язичницькій сцені з'являлося більше та­ких яскравих робіт, які хочеться слухати знову і знову. Альбом можна придбати за адресою: м. Київ, вул. Золотовустівська, ЗО, Metal shop "СОRE " (1-ий поверх).

 

Медіа