Зміст статті

 

IV. Як захищатись і як боротись з кацапизмом?

Це питання завжди стояло і стоїть зараз перед нами. Спершу треба усвідомити, що успіхи кацапизму часто були не стільки його заслугою. Нерідко цьому сприяла неефективність методів і засобів, якими захища­лись жертви кацапизму. А це найчастіше було наслідком того, що люди не знають чи забувають про першоджерела злочинності Москви - Рассєї. Розглянемо декілька найважливіших принципів боротьби з кацапизмом.

Принцип перший. Найперше, що необхідно знати і чим керуватись, це те, що ворожість і злочинність, а значить і такі дійства Москви - Рассєї є не політичною кон'юнктурою русского керівництва, не тимчасовим збоченням русского суспільства, а є їх етнічною мораллю, їх етнічною ідеологією. Політична збоченість може змінюватися (царизм, більшо­визм тощо) за формою і методами, а етнічна ідеологія (кацапизм) не міняється в суті своїй. Москва - Рассєя народилась, як злочинне ординське середовище, таким вона завжди була; другою не буває і бути не бажає. Тому дуже небезпечно, за що поплатилися життям мільйони людей і цілі народи, думати і надіятись: ось з іншими русскіми буде краще, чи вони не такі злочинні тощо. Ні, заражені кацапизмом, всі вони злочинні і не­безпечні.

Принцип другий. Народна мудрість каже: «тримайтесь далі від біди». Ка­цапизм - це страшна біда. Тому завжди необхідно триматися від Москви - Рассєї на безпечній відцалі у всьому. Недопустимо, смертельно небез­печно підпускати Москву - Рассєю до себе, до національно - визначальних інтересів. В ніякі «союзи» з Москвою - Рассєєю не можна вступати. Русская порядність, якщо така взагалі існує, закінчується там, де починаються ваші національні інтереси. Як набат, як призив до нащадків лунають в болотах і лісах Сибіру і Півночі крики мільйонів закатованих українців:

«Геть від Москви!»

Розумні політики знали, чого можна чекати від Москви - Рассєї і не попадались на їх «дружбу». Нерозумні чи довірливі люди конали в московських концтаборах. Дистанціювання від Москви - Рассєї це - найпер­ша умова самозбереження на всіх рівнях, особистому і національному. Коли людину втягують в русскую «дружбу», то кацапизм негайно вклю­чає його в процес мутації в перевертня. З поглибленням такої «дружби» мутації, ростуть і вимоги кацапистів до «друга», аж до повної його дена­ціоналізації і «переходом» в русскіє. Як показує досвід, коли людина спо- хватилась, чинить опір мутації в русскіє, то вона стає об'єктом духовного чи фізичного терору з боку кацапистів. Така, наприклад, доля більшості всіх наших керівних прислужників Москви - Рассєї. Вони або самі кида­ли «московську службу», якщо їм щастило, або їх знищували політично чи фізично. Така доля більшості українських гетьманів, що дружили з Москвою. Така доля і українських «комуністичних» служак Москви. Яс­кравим прикладом такого фіналу «дружби - служби» з русскіми, є доля, наприклад, латинських «червоних стрільців» або наших «махновців». їх Москва ефективно використала «класовою пропагандою», а потім від­стрілювала, як зайців, з участю інших обдурених. Зближення з Москвою

-  Рассєєю на державному рівні, якщо не прийняти відповідних захисних заходів, рівнозначно поступовій втраті незалежності і своєї державності. Особливо це небезпечно для країн, які кацапизм розглядає і планує, як ближні цілі для рассєянія. Принцип третій. Жодним клятвам, договорам, заявам, обіцянкам Москви - Рассєї довіряти не можна, якими б красиви­ми гаслами, паперами чи «спектаклями» вони не прикрашались і не «га­рантувались». Чим більші злочини задумала чи вже проводить Москва

-   Рассєя, тим красивішою і величнішою брехнею вони прикриваються. Підступність і брехня винесені кацапами з монголо-татарської орди, пізніше розмножені і вдосконалені, завжди були і залишаються складо­вими їх державної і суспільної моралі. Знають, що брешуть, але плачуть що ні, і навіть вірять в свою брехню. Вбивають десятки мільйонів лю­дей, а брешуть, що то не вони чи взагалі, що такого не було. Надягли на Україну кайдани рабства, а французьким придворним показують фаль­шиві пересувні «села - щити», так звані потьомкінські села. Вбивали голодоморами мільйони українців, а в найстрашніші дні Голодомору 33, возили «французьких буржуїв» і «доводили», що немає Голодомору 33 з допомогою «спектаклів» на київських «вулицях достатку» з веселими і ситими жидокацапами. Розстріляли тисячі польських полонених, про що знав весь світ (весь світ), а доостанку брехали, що то німці. Закатува­ли сотні тисяч українців, а на лісних могилах в Биків ні написали, що то справа рук «німецьких фашистів». Така «дощечка» до недавно ще стояла на місці церкви в Києво - Печерській Лаврі, зруйнованої московськими більшовиками при їх втечі з Києва в 1941 р. Безліч таких «пам'яток» рус- скої злочинності обставленої цинічною і наглою брехнею. Вбивали і бре­хали! Брехали і вбивали! В час, коли десятки мільйонів людей конали в

ГУЛАГАХ, а інші десятки мільйонів «перемелювались» в совків, Москва - Рассся світу сама співала і змушувала жертв:

«Я другой такой страни не знаю,

где так вольно дишіт человек...»

Щоб трохи розслабитись, наведу один з прикладів, з океану русскої злочинності - брехливості на азійському театрі Расссяної Орди. Так, на початку минулого століття, скориставшись труднощами тодішнього ки­тайського імператорського двору, Москва - Рассся нав'язала Китаю».. .договір про дружбу...» Не висохло ще чорнило на тому «папері», як та ж Москва - Рассся напала на Китай, захопила і пограбувала тодішню столи­цю. А коли русскіє тікали з Китаю, то захопили разом з іншими трофеями і привезли в Штєрбург... Щоб ви думали? Серед трофеїв був і китайський екземпляр того «...договору про дружбу...»!!!

Так і хочеться сказати: «ай да Москва, ай да Рассєя, ти і бандит, ти

і шуллєр»! Ще раз, це лише каплі з океану русскої підступності - зради - брехні.

Тому, якщо не хочете потрапити в пастку чи халепу, не довіряйте Мо­скві — Рассєї ні в чому. І всім порада: «Не шукайте благородних кісток в московському гов...».

Принцип четвертий. В боротьбі з кацапизмом справедливі всі доступні засоби і методи незалежно від їх гуманітарності.

Кацапизм в своїй злочинності не цурався найстрашніших найзлочинні- ших способів і засобів. Москва - Рассєя використовувала і використовує весь мислимий чи уявний арсенал жорстокості, підступності, цинізму та іншої диявольщини. Серед русскіх «діянь»: найжостокіші тортури дітей і жінок, тут і закопування тисяч живих людей в «русскіє могили», тут і затоплення заповнених невільниками барж, тут і розстріл в'язнів для підкормки «товарних» звірів в тайзі; це і ешелони товарняків з за­мороженими людьми; тут і вбивства голодоморами мільйонів людей, тут і депортація, і вивіз на смерть мільйонів людей, і цілих народів для звільнення їх землі під русскіх; та багато - багато інших витворів «русскіх умєльцєв».

А які багатоходові комбінації розігрують кацаписти зараз в наші дні, щоб знекровити і обезглавити та очорнити народи - жертви.

Тому будь- які дії, адекватні злочинам кацапизму, проти носіїв цього злочинного кацапизму, це дань справедливості, це єдиний практичний аргумент захисту від кацапизму. Москва - Рассєя і кацаписти реагують тільки на болісні для них аргументи!!!

Принцип п'ятий. Немов би і несумісний з попередніми. Але. Боротися і боротися безжалісно треба проти носія злочинної ідеології московсь­кої Орди Язичників і конкретних виконавців, (організації, групи осо­бистості) її злочинних дійств. Завжди треба старатися відділяти їх від російського (русского) народу як такого. Це надзвичайно важка і ризико­вана задача, враховуючи масове зараження русскіх кацапизмом.

В цьому плані треба пам'ятати такі два факти. В стані «русскіх» є дуже багато людей «поневолі» русскіх, яких обставини чи насильно записали, чи виховали такими. Наприклад, серед нинішніх «русскіх» є 20 - 25 мільйонів українців, що знають про своє українське походження. Далі. В усіх московських державностях - ордах, як і в нинішній Москві - Рас­сєї, на вершині Орди Язичників і всього російського суспільства сидить «злочинний Інтернаціонал». Це не випадковість, це така природа їх ор­динських державностей, це продовження традицій кацапських «малін». Видертись на вершину - престол в ординському суспільстві можуть різні інтернаціональні банди, одягнені в кацапейки при умові, звичайно, мо­сковського патріотизму, і сповідаючи кацапизм в нинішній уніформі. В такому ординському суспільстві інколи досить одного гучного патріо­тичного (кацапизму) вигуку і автор цього гасла на вершині орди.

«Мочіть їх в... сортірах»

І герой - крикун цього призиву стає хан - цар - генсек нової московської Орди Язичників.

І все - таки, на скільки це можливо відділяйте від цього народу і «Альош - подлєцов», і «туалетних мочил», і «граждан міра». Це необхідно робити не стільки заради їх блага, а для божого благословіння, нашої і вашої бо­ротьби із злочинним кацапизмом.

Розглянуті принципи боротьби з кацапизмом це лише коротка формула ідеології такої боротьби.

А тепер розглянемо найбільш актуальні політичні дії, які необхідно нам, українцям, реалізувати для захисту України від кацапизму в особі нинішньої московської Орди Язичників.

Найперша дія. Не допускати ворогів України до державного керівництва, а там, де вони вже сидять, очищатись від них.

Це природня, справедлива, проста і зрозуміла нам і світу вимога: «в Україні влада повинна бути українською, а не антиукраїнською». Пам'ятаймо ще одну відому істину: «ворог, злодій і дурень - смертельно небез­печні в керівництві державою».

Недарма наші вороги найперше намагалися та й зараз намагаються обе­зглавити Україну. Вони вбивали і вбивають вольових і розумних, тих, хто не підцається на всілякі комбінації кацапизму. І навпаки, вони про­штовхують непідготовлених або ними підготовлених і замазаних лю­дей, чи навіть «кадрів на гачку». Недавня Помаранчева Революція про­демонструвала, що ми, українська нація, відчули смертельну небезпеку запланованого і підготованого нам кацапизмом антиукраїнського «пре­зидентства», а також продемонстрували здатність української нації дати відсіч Москві - Рассєї у відкритому бою. На перших президентських ви­борах всі антиукраїнські сили на чолі з Москвою - Рассєєю підтримували і проштовхували Кравчука Л. як менш патріотичного, ніж Чорновіл В. На других виборах вся антиукраїнська братія вже проштовхувала Кучму Л., як менш патріотичного, ніж Кравчук Л.

На виборах 2004 року Москва - Рассєя брутально всією Ордою Язичників проштовхувала вже не тільки не патріота України, але підготовленого нею «кадра на гачку».

В Помаранчевій битві за Україну відсутність українського патріотично­го керівництва українською державою, висвітилась як смертельна небезпека для української держави і української нації.

На щастя Київ зіграв свою роль столиці української держави і української нації. Київ очолив і об'єднав українські сили і ми відбили атаку Москви - Рассєї, яка не тільки слала накази і поради «своїм» до кровопролиття, але і направляла військові «зонди спецназів» української рішучості. Слава богу, у нас її вистачило. І треба бути готовими до нових атак Москви - Рассєї. Новий виток такої атаки кацапизм завжди починає з державного керівництва.

Тому, найперше, треба берегти лідерів української держави від безпосе­реднього фізичного і морального терору.

Пам'ятайте, лідери держави, кожен ваш патріотичний крок народжує па­тріотів української держави. Але також знайте, що кожна ваша непатріо- тична дія - теж народжує і байдужих, і перевертнів.

Така поки що наша дійсність, і особливо небезпечними є технології розтлівання кадрового ї оточення лідерів держави. Це треба всім пам'ятати, як і те, що бруд зі забрудненого оточення рано чи пізно бруднить всіх, навіть благородних і І чистих. Во­рог добре озброєний брудом і засобами забруднення, тим І більше в постсовковому кадровому полі. А тоді вже кацапизму та й і іншим «друзям» легше реалізовувати свої комбінації.

Тому в керівництво Української держави повинні висуватись патріотич­ні і чисті люди, які повинні недопускати в керівництво державою воро­гів, злодіїв і дурнів. Жодна країна світу, жоден народ, жодна міжнародна інституція не надає своїм недругам влади над собою. Це смертельно небезпечно. І ми не гірші, і маємо на це право, право моралі, право закону і право - наказ наших предків.

Друга дія. Коротко так: приймати виклики Москви - Рассєї, а не, ухиля­тись від них. Факти очевидні всім: кацапизм веде тотальну війну проти України. І веде її в невигідному для нас руслі, провокуючи у нас всілякі негаразди. Така тактика кацапизму при використанні п'ятої колони ще більше знесилює Україну, поширює розбрат і зневір'я. Боягузство керів­ництва не сприяє єднанню, а створює грунт для перевертнів - зрадників. І навпаки, смілива відсіч ворогам завжди єднала українців, народжува­ла патріотів. Героїзм козаків, гайдамаків, бандерівців та інших поколінь відважних захисників України був і є джерелом гордості і прикладом для самопожертвування в ім'я Свободи України.

Недаремно окупанти завжди приховували, перекручували і бруднили героїзм українських патріотів.

Жодного разу Москва - Рассєя не перемагала Україну у відкритому бою, а лише при підступній тактиці протиставлення українців чи при викори­станні «інтернаціональних» факторів і союзників.

Так було за часів всіх московських орд, коли Україна знекровлювалася і роздиралась то в «союзі» з Польщею, то з Антантою, то з Німеччиною; то в ідейному «єднанні» з православ'ям, юдеїзмом, комунізмом, фа­шизмом та іншими всесвітніми силами. А обезглавивши і знекровивши Україну з допомогою міжнародного комунізму, Москва - рассєя в такий спосіб підготовила і успішно провела масове вбивство українців під час операції Голодомор - 33.

Страшно подумати, мільйони українців були вбиті «мирно», вбиті без адекватної збройної боротьби. В це страшно і не хочеться вірити, але це правда. Московський більшовизм зміг так масштабно «мирно» вбивати мільйони українців тільки тому, що перед цим йому вдалося обезглави­ти українську націю «класовим» терором протягом 20 - х і початку 30 -х років.

Тому у скрутний час не було організуючої сили, щоб мобілізувати і очо­лити український народ на боротьбу проти московської Кровавої Орди. Після Другої Світової війни кацапизм, незважаючи на надзвичайно вигідну міжнародну ситуацію, не зміг провести операцію «Україна без українців» шляхом депортації українців в Сибір, Середню Азію, Північ та інші зони.

Москва - Рассєя не змогла, бо Україну захистила героїчна боротьба ОУН - УПА, яка десятиліття вела боротьбу з московським більшовизмом, боротьбу приречену, але героїчну. Москва - Рассєя просто побоялась про­довжувати проект «Жукова - Беріг», бо боротьба ОУН - УПА могла перерости на загальнонаціональне повстання українців на всіх теренах совдепії.

В 1991 р. Москва - Рассєя дуже хотіла, але побоялась піти відкритою вій­ною проти України. Як жаль, що тоді русскіє здрейфовали. Це була б не тільки українсько - російська війна. І на нашу користь. І ми мали б зараз іншу політичну географію.

Під час Помаранчевої Революції Москва - Рассєя відкрито і нахабно не тільки втручалася у внутрішні наші справи, але і вимагала, штовхала антиукраїнську п'яту колону на братовбивство, щоб ослабити нас. Це їм тоді не вдалося. Але ми знаємо, що таке кацапизм

Тому не треба чекати, коли кацапизм створить в Україні вигідну ситу­ацію для агресії і реваншу, а давати відсіч. На русский терор треба відповідати українським терором.

На будь - які їх агресивні дії відповідати адекватними ударами. Пам'я­таймо, тільки так їх, кацапів - москалів - вслікоросів - русскіх - язичників, можна змусити бути «мирними» і поважати інші народи.

Для таких випробувань Україна завжди повинна бути готова і на Дер­жавному рівні і на громадянському.

На державному рівні необхідно створити мобільну групу військ, яка мог­ла б негайно вступити в бій з агресором.

Тут головне почати бій - відсіч. А там і бог допоможе і народ підніметься.

На громадських засадах українцям необхідно створювати територіальні формування, які б знешкоджували банд - формування кацапистів, якщо влада їх буде «терпіти».

Пам'ятайте, кацапизм веде проти нас, на нашій українській землі, то­тальну війну і робити вигляд, що нічого не відбувається, чи то якась мішура, не припустимо - це смертельно небезпечно і для української дер­жави і для української нації.

Третя дія. Ліквідувати п'яту колону в Україні.

Коли в тіло людини потрапляє чужородне тіло (куля, осколок тощо), то воно створює гнійне довкілля, яке отруює і знесилює організм. Вихід для оздоровлення єдиний - видалити з організму це чужородне небезпечне тіло. Тільки тоді можна загоїти рани. Це прадавня і всім відома істина!

П'ята колона в Україні створювалась окупантами спеціально, щоб ос­лабити український народ, знекровлювати його з середини і готувати сприятливу ситуацію для агресії.

П'ята колона кацапизму - це його агентура і знаряддя вбивства українсь­кого народу і української держави.

І не тільки пасивне знаряддя вбивства. Це і безпосередні вбивці - і вико­навці злочинів, спланованих Москвою - Рассєєю.

Не можна продовжувати, вже в нашій українській державі, рабську! по­ведінку: нас б'ють, чи готуються вбивати, а ми їх любимо і терпимо.

Безпосередньо п'ятою колоною окупанти вбивали, вивозили, виганяли, витісняли українців з наших земель, щоб зробити «Україну без! українців».

Так століттями, окупанти забороняли українську мову, витісняли*' нашу мову з нашого життя, нав'язуючи нам свій «язик». І це на нашій українській землі. Зараз, щоб «закріпити» завоювання в мовній царині, ка­цаписти безперестанку і в усі рупори кричать і вимагають так званого, «двоязичія» в Україні. Не треба дивуватись, що знаходяться політичні бовдури, які виховані кацапизмом і підігрують їм.

Кацаписька вимога «двоязичія - це витвір бандитської логіки. Спочатку бандит з допомогою зброї наніс людині важкі рани. І щоб і поглумитися над жертвою і не дати пораненій людині вижити, бандит-кацапизм про­понує: давай змагатися, хто переможе той і продовжить жити».

Але щоб в рівних умовах змагатися з озброєним бандитом, поранений повинен спочатку хоча б спинити кровотечію і загоїти рани. А тоді вже говорити про змагання.

Які цинічні і жорстокі клоунади розігрують вчорашні більшовицькі кати, чи їх послідовники і рупори, спекулюючи такими святими поняттями як права людини.

Ще недавно, за часів їх совдепії, кацаписти взагаті не визнавали прав людини і народів. А тих, хто вимагав їх на своїй землі, та й навіть права розмовляти своєю українською мовою, кацаписти нищили.

Ворожість п'ятиколонників така ж на всьому горизонті життя україн­ського народу: в економіці, в науці, в культурі, політиці та інше. І поки антиукраїнська п'ята колона не буде подавлена, відродження України, покращення добробуту всіх її громадян будуть дуже і дуже повільними і проблематичними. Тому ніяких особливих пільг, особливих прав п'яти- колонникам. Хочуть жити в Україні, будьте добрі. Підкоряйтесь законам України і підпорядковуйте свої бажання інтересам українського народу, на землі якого хочете жити і живете зараз. Це стосується всіх поселенців. Тих, хто не хоче визнавати права українського народу бути господа­рем на своїй землі, необхідно відправляти на їхню етнічну батьківщину. Мільйони українців хочуть, але не можуть повернутися в Україну, бо тут їх місце займають кацаписти, що «хочуть Рассєї, але не хочуть в Рассєю». Одним і другим потрібна допомога.

Для цього необхідно створити спеціальну державну Службу Репатріації, яка б вела реєстр українців за кордоном, особливо на території Рассєї та інших постсовдепівських країн і бажаючих повернутись в Україну.

Ця ж Служба Репатріації повинна вести реєстр також всіх п'ятиколон- ників, під якими б прапорами вони не виступали (русскоязичники, слов'яністи, комуністи, сов'єтисти тощо) проти України.

Цих людей, і їх сім'ї треба обмінювати на українців, що хочуть поверну­тися в Україну, але не мають «куди» і часто «за що». А русских, Що «хочуть Рассєї» повертати в Рассєю.

І не в телятниках, в яких кацаписти вивозили українців. Ні, в купейних вагонах, які їдуть в Рассєю.

Не голодних і не з «русифікованою бурдою», як вони вивозили вбивали українців! Ні, а з найкращими пайками їжі на дорогу в Рассєю.

Не в болота чи сніги, куди скидали ще живих українців! Ні, а обжиті квар­тири чи домівки в Рассєї!

Репатріація - це повернення на батьківщину, а не етнічна чистка: україн­ців в Україну; русских - в Рассєю.

Репатріація - це справедлива і гуманна справа, яку необхідно робити не­гайно і рішуче.

Репатріація — надважлива і невідкладна справа державного керівни­цтва.

Оборотнів - перевертнів українського походження, а таких немало вихо­вала окупація, ми повинні виховувати самі в себе, в Україні, щоб не бруд­нити ними інші народи і країни. Власне бруднити, бо люди, які зрадили свій український народ, здатні зрадити інший народ, який їх прийме!!!

Четверта дія. Добитися проведення Міжнародного Суду - Трибуналу над московським більшовизмом.

Над фізично розгромленим німецьким нацизмом країни - переможці провели Міжнародний Трибунал, відомий як Нюрнбергський судовий процес. Цим були не тільки покарані тоді ще живі нацисти. Головне його значення - це засудження нацизму як ідеологічного і політичного явища. І цим було закінчено його ідейний розгром.

І в Західній Європі настала принципово нова атмосфера для співжиття і співпраці народів.

А нам дістався страшний парадокс історії: московський більшовизм, ре­кордсмен злочинності, що був і побратимом - союзником нацистів і їх вчителем, був серед переможців над німецьким нацизмом.

Злочини кацапизму в образі московського більшовизму, в багато разів перевершили злочини німецьких нацистів і по масштабах, і по техніч­ному діапазону, і географії злочинів.

І за це, він, московський більшовизм, не засуджений і не покараний, а ходить в «героях». Тому і досі з Москви - Рассєї розповсюджуються не­безпеки і не тільки нам українцям, але і світу вцілому.

Який Трибунал потрібний і можливо реально організувати?

Найсправедливішим і найзаслуженішим був би Міжнародний Трибунал над кацапизмом і його історичним породженням московським більшо­визмом.

Це буде найвидатнішою подією Справедливості, яка також очистила б і сучасну світову дійсність, і сприяла б виходу із злочинного ординства самої Москви - Рассєї.

Але Москва - Рассєя не Німеччина, вона і зараз ще «пойот і пляшет» в диявольських спектаклях кацапизму. Тому нічого розраховувати на співпрацю з російськими постсовками, а тим більше з їхньою державою.

Навпаки, розраховувати треба на їх запеклий опір і підрив всіляких спроб провести Трибунал.

До честі Прибалтійських держав, вони зуміли організувати в себе такий Міжнародний суд над «комунізмом». - закордонним паспортом московського більшовизму.

Це надзвичайна подія - подвиг вільних країн і сміливих людей.

Це поки що обмежена подія, яка не набула ще потрібної юридичної і політичної сили через те, що найбільші країни - жертви московського більшовизму, серед них і Україна не представлені державними інститу­тами.

Тому уряд України повинен виступити ініціатором і одним з організа­торів Міжнародного Трибуналу. Його справедливо було б провести в од­ному з центрів — зачинателів московського більшовизму: в Ленінграді або Москві. Але це нереально, так як там царює той же кацапизм.

Часто можна почути від кацапистів щось на зразок «...навіщо ворушити старе..., як судити пристарілих немічних... і таке інше». Так то так. Але, вони ж то катували і вбивали і старих, і жінок, і дітей, і цілі народи. І на­віть не покаялись за це!

Кацапизм хитро затягує «розсекречення» злочинів «сталіністів, ко­муністів, ленінців тощо». Затягував раніше, щоб «зійшло» з цього світу те покоління безпосередніх виконавців тих злочинів. З такою ж хитрі­стю і цинізмом вони, русскіє і К°, зараз переводять «стрілки» на «вождів», «партію» «жидів» і покидьків - перевертнів з нацменів. І все таки.

Основна мета Трибуналу не стільки судити «пристарілих більшовиків», а розкрити в Судах масштаби і коріння злочинів московського більшовиз­му і засудити їх, як злочинні організації, а їх організаторів як міжнарод­них злочинців. 1 оформити ці рішення в рамках правової міжнародної системи. Ось це головне.

Це дасть змогу карати нинішніх продовжувачів і послідовників мо­сковського більшовизму і забороняти діяльність підривних організацій кацапистів на основі таких рішень Міжнародного Трибуналу.

Ще і ще раз. Організація такого Міжнародного Трибуналу повинна бути справою нашого українського уряду, разом з урядами інших країн.

Поки це стане дійсністю, необхідно організувати потужне видання газет чи журналів, а також теле-, радіопрограм з назвою «Трибунал», в яких висвітлювались би пов'язані з цим проблеми і події, а також інформація про конкретних злочинців - більшовиків.

Це послужить консолідуючим органом і для урядів і для громадськості.

П'ята дія. Добиватися юридично оформленого, прийнятого світовими інститутами, визнання Голодомору 33, як акту геноциду і етноциду про­ти українського народу. Ця робота вже почата і керівництвом України і громадськістю, але не доведена до результату і торпедується силами зовні і навіть всередині України.

Дії Москви - Рассєї передбачені і зрозумілі, і ніякі« прохання» не переко­нають кацапизм визнати своє злодіяння.

Опір жидівства - єврейства, відкритий чи прихований, визнанню Голо­домору 33, як геноциду і етноциду необхідно подолати шляхом національного порозуміння: ми підтримували їх в бажанні своєї держави і засудженні геноциду проти них з боку німецьких нацистів та інше. Ми розуміємо, чому вони, жиди - євреї, так себе вели в складі московської Кровавої Орди.

Вони розуміють, що вже немає секретів відносно ролі їх, жидів - євреїв, в плануванні і виконанні Голодомору 33, як і в інших більшовицьких зло­чинах. Про це вже знають всі. Ми готові простити їм, якщо вони підтри­мають вимогу українців визнати Голодомор 33, як акт геноциду і етноциду проти української нації. Але якщо вони і далі будуть підтримувати кацапизм і не тільки в блокуванні правди про Голодомор 33, та й в інших антиукраїнських дійствах, то Україна, для початку, повинна припинити проведення на нашій території всіляких політико - релігійних «міжна­родних» заходів жидів - євреїв.

А якщо і це не допоможе, то припинити взагалі їх «концентрацію» в Україні.

На жаль, нафто - газові козирі Москви - Рассєї поки що «переконують» багатьох європейських країн утримуватись від визнання Голодомору 33. Але це поки що. Всьому був початок і буде кінець.

Але і ми, українці, недостатньо наполегливо і масштабно показуємо світу причини цієї української трагедії. В цьому викритті треба задіяти не тільки писані, але і головне кіно - і телевізійні засоби. При цьому, тре­ба ясно і без всіляких незручностей чи недипломатичностей показувати головних керманичів цього злочину: московський більшовицький уряд, його емісарів, русскіх та жидівських колоністів і їх офіційні та неофіційні (тоді) організації в Україні. Сучасному світу не дуже болять українські рани, навіть такої глибини як Голодомор 33. Але їм буде цікаво і корисно знати, як русскіє і їх «партнери» планують і виконують масові вбиства народів. І на цьому треба розкручувати інформатику про Голодомор 33. Може, подумає такий «буржуй», і їм колись знадобляться ці знання для власного спасіння!

Шоста дія. Викривати злочинність кацапизму як ідеології і злочинність москалів -велікоросів - русскіх - язичників, як етносу проти українсько­го народу та й інших народів. Це також надзвичайно важлива справа, бо власне на цій «дорозі» можна знайти правду про причини тих трагедій, технології їх творінь, і побачити, як не треба чи треба захищатись від ка­цапизму.

В цьому плані треба організувати створення «Реєстру злочинів» кацапи­стів, а також і «Енциклопедії злочинності» кацапизму.

В «Реєстрі злочинів»повинні документуватися всі конкретні злочини московських орд з максимально можливими даними про виконавців, свідків, жертв, наслідків та інші дані. Зрозуміло, «Реєстр злочинів» - це нескінченна робота в часі і просторі.

При організації захисту від кацапизму «Енциклопедія злочинності»мо- же служити своєрідним довідником, так як в ній описуються різні види, типи, способи, методи тощо реалізації злочинів кацапизмом.

Головне, як можна глибше в історичному плані відділити етнічну сут­ність і причинність тих злочинів кацапизму від випадкових чи маскую­чих факторів.

Сьома дія. Очиститись від історичних фальсифікацій Москви - Рассєї. Всіма і ними ж, визнано, що російська діюча нині історія - це фаль­сифікат. Наш інтерес тут не в боротьбі за їх очищення. Нехай видають себе ким хочуть.

Проблема тут в іншому. На основі своєї історичної фальшивки Москва — Рассєя натворила і нав'язала свої «похідні» фальшивки для «молодших братів», які тільки і думали, якби «влитись, воз'єднатись, приєднатись і т.д.» до неї. А раби - холуї кацапизму їх розносили і впроваджували в життя. Століттями кацапизм вогнем і мечем випалював і вирізав із жит­тя нашу історію і нав'язував свої варіанти, вигідні «старшому брату», і на яких складались навчальні програми, організовувались урочистості, створювалась ефірна і писана інформація, організовувалась культурна діяльність тощо. Кого виховує така «історія»?. Патріотів України чи кан­дидатів у перевертні?!

Тому необхідно очищатись від нав'язаної Москвою - Рассєєю історич­ної фальші. Враховуючи тотальний характер; масштаби виробництва і розповсюдження історичних фальшивок, таке очищення потребує над­звичайних зусиль і безкомпромісності. В цьому процесі повинні використовуватись найрізноманітніші методи і сучасні засоби. Наприклад, корисною справою, гідною проблеми могло б бути створення кіно- чи телесеріалу «Кацапи», який би висвітив звідкіля вийшов, як ішов і куди прийшов етнос кацапів - москалів — велікоросів - русскіх - язичників.

Цей серіал повинен покрити їх історію:

в часі: від початку другого тисячоліття і до початку третього;

в просторі: від далекосхідного селища на Амурі і до Балтики в Європі.

В процесі формування: від маленького азійського племені і до величезної світової імперії.

В усіх таких інформативних площинах - горизонтах необхідно показати визначальну дію базових ідеологічних принципів, розвиток мутантських і причинність супутних принципів кацапизму.

На таких інформативних «шкалах» доцільно вибирати найбільш відомі, яскраві і характерні факти із діяльності окремих «героїв» і московських орд. І на цій основі будувати цікаві сюжети. Реалізуючи серіал «Кацапи», важливо не відхилятись далеко від їх історичної магістралі - «шляху ка­цапів». І кацапські «маліни», і московські «смути», і царські «округленія граніц», і більшовицький «Інтернаціонал» та інше - це лише відрізки єдиного «шляху кацапів».

Багато корисного можна розкрити і показати в серіалі «Фарисеї Мо­сковського патріархату». На своєму «шляху кацапів» ці московські попи, то з хрестом, то з «серпом і молотом», то з молитвенником, то з уставом ВКП(б) - КПСС та іншим обмундируванням і інструментарієм обробля­ють «паству», продуктують фальшивки, служать державам - ордам тощо.

Не менш корисним був би екранізований широкомасштабний показ правди про співпрацю московських більшовиків і німецьких нацистів в підготовці і розпалюванні Другої Світової війни, їх ідейне єднання і взаємодопомога, а також про причини їх «розводу».

При очищенні від історичної фальші зараз необхідно бути насторожі, щоб не потрапити в нові історичні пастки, які розробляються і розставляються галімотами. І ось чому! Розуміючи, що на старих історичних фальшивках не те що рассєїватися, але і втриматись стає все важче, ідеологи кацапизму шукають нові можливості в різних напрямках.

Перший, і поки що основний, це традиційний православно-слов'янський варіант. В ньому Москва - Рассєя об'являє себе наступником давньоукраїнської держави Київської Русі, а перейменовані москалі об'єднують всіх і вся в «єдиний великий русский народ» і таке інше творіння галіотів.

Другий шлях - це спроби створити якийсь більш широкий «гібрид», а не тільки православно - слов'янський, на основі створеного попередніми ордами, ареалу московщини і різношерстних нацменшин, що помира­ють і зникають як такі з карти народів світу. Це так би мовити проект «багатогранного етносу», щось на подобі «совєтського народу».

Третій шлях - це створення антиісторичної історії, суть якої довести, що вся світова історія не дійсна. А раз так, то Москва - Рассєя не єдиний бре­хун, тому мають право на історичну брехню і вони - кацаписти.

Є одна категорія противників очищення від історичної фальші. їх вимо-

«... не треба переписувати історію, нехай буде такою, яка була і т.д...»

Щось подібне до вимог не викидати з українських міст і сіл «пам'ятники» нашим катам: «...не треба їх чіпати - це історія...».

Ні, кацаписти всіх мастей і поколінь, переписували історію і не раз саме

Це ж ви, ще у 18 -му ст. переписались з москалів в русскіє і всю вашу біо­графію - історію переробили «до основанія».

Це ж ви в совдепії міняли і свою історію, і історії поневолених народів по бажанню чи з примхи ваших вождів. Так що мовчіть галімоти всіх професій! Ми хочемо очистити свою, українську біографію від вашого бруду, від ваших «фількіних грамот».

Розглянуте вище не претендує на вичерпну відповідь. Це лише деякі віхи ідеології боротьби з кацапизмом, а також найбільш актуальні на сьогодні політичні дії з нашої, української, сторони. Зрозуміло, що боротьбу з ка­цапизмом необхідно вести і на економічному, і військовому, і гуманітар­ному та інших фронтах, тому що кацапизм веде проти нас тотальну вій­ну, війну на знищення української нації і української державності.

 

Теги:

Схожі статті

  • 19.04.2016
    5332

    Російська імператриця Катерина II, добре влаштувавшись на троні, з роками стала дедалі більше

    ...
  • 19.04.2016
    12968

    Якщо заглянемо до старовинних писемних джерел історії, то серед них завжди знайдемо над:

    ...