Зміст статті

 

IV. Треба і як боротися з кацапизмом.

Сьогодні, як і раніше, носіями кацапизму є московська імперія, що зветься «Російська Федерація - Росія», а також п'яті колони в бувших совдепівських республіках, а нині в незалежних державах. Московська Кровава Орда лише формально канула в минуле. Вона хоча і «обрізана», але не щезла і відбулася її мутація в московську Орду Язичників, не менш злочинну і небезпечну. За традиціями московських державностей наступна державність злочинніша своєї попередниці- матері. Так перша або просто Московська Орда була більш злочиннішою, ніж її мати - Золота Орда. Московська Рассєяна Орда (Рассєя) перевершила свою попередницю, знищивши мільйони людей, десятки країн і народностей. Третя московська Кровава Орда (совдепія) перевершила в злочинах всіх своїх попередниць разом взятих. То чому надіятись, що четверта московська орда - Орда Язичників не захоче перевершити в злочинності своїх попередниць? Звісно, якщо їй це буде дозволе­но. Злочинність в московських державностях нагромаджується - аку­мулюється, як в людей алкоголь, наркота, матерщина тощо. Тому прак­тичне питання: чи існують підстави, окрім ідеологічних, для реальної загрози нам і світу з боку московської Орди Язичників? Дійсно, розвал совдепії призвів до великих втрат Московщини і кацапизму. Зник мо­сковський ареал - кухонний стіл кацапизму в образі так званого соцтабору. З-під «русского лаптя» звільнились країни Балкан та Центральної Європи. Москва втратила опорні пункти в Азії (В'єтнам, Кампучія, Аф­ганістан, Іран та ін.); в Африці (Ефіопія, Ангола); в Америці (Нікарагуа, Чілі, Куба). З кендюха Рассєї вирвались, хоча і в значно перевареному стані, бувші республіки - колонії. А це майже половина населення і нау­ково - виробничого потенціалу, третина території та інше.

Ожили чи починають оживати народи, забуті «богом і світом», По­волжя, Сибіру, Кавказу, що залишились поки що в московському кендюсі. Поступово набирає силу їх національно - визвольна боротьба і опір кацапизму. А це робить незаперечною перспективу чергового, а може і остаточного розпаду московської імперії. А значить і краху мо­сковської Орди Язичників. Крім того, нова московська орда не отри­мала якоїсь перспективної «всесвітньої» ідеї для прикриття рассєянія, а значить і для свого життя. Тому вона об'єктивно приречена: стара, комуністична збанкрутіла, а нової не придумали чи не «привезли». І накінець, Орда Язичників понесла і значні кадрові втрати ідейних па­тріотів, за рахунок прозріння значної кількості «бувших» та недобору новобранців. Це так би мовити обнадійливі позитиви. Але! Але, вра­ховуючи відпрацьованість ідеологічних принципів кацапизму, зара­ження ними «русскіх мас», а також століттями апробовані універсальні методи їх реалізації, було б небезпечно нехтувати можливостями для злодіянь, що є в розпорядженні цієї московської Орди Язичників. Мо­сква залишила ще у своєму розпорядженні величезну територію і при­родні ресурси поневолених ще народів, хоча сама Московщина - природньо і ресурсно бідна країна.

Далі. Якщо звільненим республікам - незалежним країнам, в тому чис­лі і Україні, необхідно «з нуля» створювати своє державне управління, то Орда Язичників успадкувала гігантську державну машину Кровавої Орди в повній бойовій готовності, і таку ж агресивну і патріотичну, хоча і «обрізану». Московія, будучи метрополією в совдепії, успадку­вала головні промислові виробництва, науково - дослідні центри, най­важливіші військові об'єкти та інше. Фантастична по чисельності армія галімотів і пропагандистська індустрія Кровавої Орди за своїми мож­ливостями не мала аналогів, навіть близьких, у світовій історії і могла: все обгадити чи оббілити, поставити з ніг на голову, чорне видати за біле і т.д.» І головне, ця пропагандистська армія в повному озброєнні і з першого дня в стані Орди Язичників. Так само, багатомільйонна репре­сивна система, одних тільки кагебістів біля мільйона, а позаштатних ще 5-6 млн., з гігантською технічною базою, мережею баз і центрів те­роризму по всьому світу, теж залишилась «вірною» в стані Орди Язич­ників. Більш того, в новій московській орді, ця репресивна система ста­ла її офіційним ядром. Треба особливо враховувати, що ця репресивно - терористична махіна, враховуючи її «шлюбні і позашлюбні» зв'язки із практично всіма всесвітніми терористичними і політичними організа­ціями, здійснювала і здійснює зараз масштабні злочини локального чи всесвітнього значення:

«.. .ми можем унічножіть каво - угодно, гдє угодно, і от імені каво угод­но...»

І це не тільки бахвальство «ядрьоної п'яні»

Далі. Як відомо, вся суспільна діяльність (економіка, фінанси, виробни­цтво тощо) в совдепії була організована по «вертикальному» принципу з керівними вершинами кожної в Москві. Тисячі цих «комуністичних» міністерств, главків, організацій тощо, в період «перестройки» реорганізувались в приватно - державні капіталізовані і злодійські структу­ри з комадними вершинами в Москві. Це павутиння дикого капіталізму, хоча і пірвалося місцями, стало матеріальною базою Орди Язичників, спричинило і організувало нинішнє економічне лихо і нечуваний в історії вибух злочинності, до якої партія Леніна готувала весь народ.

І накінець, Москва обікрала і пограбувала бувші республіки, як то ка­жуть, «на прощання - на коня». Вона забрала і привласнила все майно імперії, як в середині так і за кордоном, валютні і золоті фонди, грошові заощадження, патенти та інші інтелектуальні та матеріальні цінності. А це сотні мільярдів доларів.

Навіть з цього короткого переліку можливих «за» і «проти» очевидно, наскільки московська Орда Язичників ще небезпечна не тільки для ближніх, але і далеких народів і країн. Тим не менше і ця московська орда згине разом з «обрізаною» імперією, бо це об'єктивна історична необхідність.

Питання і проблема в іншому: чи знову ця московська орда протягне свій повний термін і розкрутить всю свою злочинну програму? Треба надіятись і працювати, щоб цього не сталось.

А тепер поглянемо трохи пильніше на цю Орду Язичників з «новими» русскіми. Назва «язичники» взята з їх самоназви, в яку галімоти хотіли, зрозуміло, вкласти своє тлумачення. Як відомо, Москва, не закінчивши процеси «незалежності» бувших республік, розпочала широкомасштаб­ну війну за їх повернення у свій кендюх. Тим більше, що зусиллями місцевих «комуністів» підірвана не тільки їх економіка, але і віра у Сво­боду і Незалежність. Але, як ми вже говорили, в нової московської орди не було, та й зараз немає, нової «всесвітньої» ідеї для «воссоєдінєнія».

А відкрито завойовувати «під русскім флагом» нові незалежні, хоча і не окріплі держави, Москва просто побоялась. На жаль для нас. Це був би кінець расссйської держави.

Це вони розуміли, навіть краще за наших полохливих політиків, що вийшли з совдепівської кухні. Тому Москва змушена була піти іншим і неменш підлим шляхом підриву незалежних держав з використанням п'ятих колон, створених там попередніми московськими ордами.

А щоб мобілізувати ці п'яті колони і взяти їх під своє відкрите керів­ництво, Москва - Рассєя обізвала цих людей «русскоязичним населен­ням». А себе, Москву - Рассєю, призначила «родіной» русскоязичників і їх захисником. Правда, це вже не «родіна мірового пролетаріата», як раніше було в часи Кровавої Орди. Але все таки щось не обмежене кордонами Московщини. А при нагоді можна організувати не тільки нестабільності, але і прямі агресії під прапором «захисту прав русско- язичного насєлєнія». Що ж це за нова «раса» на землі під назвою «рус- скоязичники»?

По колоніальних технологіях, які кацаписти успадкували ще від своєї матері - Золотої Орди на «намічених» територіях спочатку створюють­ся етнічні опорні пункти. Так на території угро - фінської Кавуйї ство­рювались кацапські «маліни», розширюючи які, знищували угро - фін­ське населення, а потім і цілі регіони угро-фінських народів.

Друга технологічна лінія, що доповнює першу, це денаціоналізація і кацапизація «нових» територій. Особливо кацаписти переміщують людей і насаджують мовну денаціоналізацію. Ще зовсім недавно «до­бровільно»: сибірами, голодоморами тощо, республіки переводились на «русскій» язик - язик комунізму.

«Хочеш жити при комунізмі?» Ставай русскоязичником. «Не хочеш ко­мунізму?» В Сибір на перевиховання! А там скрізь вже не «добровіль­но», а «для міжнаціонального спілкування» мав право тільки «русскій язик».

Це була не забава галімотів, то була державна політика Кровавої Орди, яку Москва насаджувала безжалісно.

В цьому плані треба пам'ятати, що так званими «русскоязичниками» робились не тільки русскіє колоністи і «ідейні» перевертні, але і жертви кацапизму.

Хоча ці дві групи людей і знаходяться під однією формальною вивіскою, але це різні люди. І до них потрібні підходи і відносини різні.

Не дивлячись на писану і кричащу «попсу», в Москві - Рассєї відбула­ся лише чергова мутація верхівки. І тільки. Нічого принципово нового, хоча б в честь капіталізації комуністичної Московщини, там не відбу­лося. В совдепії, по суті, був державний капіталізм, а зараз там і те, і інше замішано на криміналітеті.

Завжди в московських державностях організована злочинність і де- жавна влада були сплетені в «єдине і неподільне». Це така ж агресивна імперія, хоча і «обрізана» із злочинною правлячою ідеологією кацапиз­мом, навіть не прикритою. Там така ж ординська структура держав­ності: на репресивний стержень - ядро нанизані чи з нього виростають державні, бізнесові, громадські та інші структури і організації. Як і в попередніх, московських ордах, в Орді Язичників, все, що дозволяється - випускається державою є продуктом ядрьоних структур. Так, це ще живе в пам'яті, коли в совдепії русскіє «антикомуністичні», «антисовє- цькі чи «демократичні» герої творились по плану чи самими ядрьоними «комуністичними» державними структурами. Абсурд, немов би!?. Антикомуністичне творять самі комуністи?

Ні, одні і другі - учасники спільних спектаклів по одураченню світу. Безліч фактів творення таких «радянських» чи «антирадянських» рус­скіх героїв. Взяти хоча б такі відомі явища як «стахановщина» чи «сол- женіцинщина» і т. д. Скільки такої «лапші» навішала світу Москва!

А зараз, в новій московській Орді Язичників «капіталістичні герої - мільярдери» - злодії з'являються і зникають, як правило, за рішенням ядрьоних.

Нинішня Москва - Рассєя, як і її попередниця, це суміш, сплав, венігрет і т.д. законних і злочинних елементів, «порядних» і бандитських угрупувань.

На вершині нинішньої московської імперії, як і раніше, сидить з прак­тично необмеженою владою, «туалетний мочила» в ролі хана - царя - генсека. Ось так коротко виглядає нинішня московська державність в особі Орди Язичників. І ще одне застереження. Коли ми ведемо мову про московську Орду Язичників чи Рассєю, то не треба вплутува­ти сюди десятки мільйонів людей ще поневолених народів Поволжя, Сибіру, Кавказу та інших. Не їх вина, що вони і досі в тюрмі - Рассєї.

Це їх і всіх нас біда. До представників цих народів, людей по неволі в таборі «русскоязичників», треба ставитись як до побратимів по неща­стю. І відділяти їх від «ісконних», «етнічних» і тому подібних русскіх та перевертнів. Що творить і планує зараз Москва і її Орда Язичників? Теж дуже коротко, бо кожен день приносить безліч свідчень їх злочин­ності. На її «внутрішньому фронті». Така картина: поневолені народи обороняються, русскіє наступають. Москва вишукує все нові і виймає старі «проекти» і засоби для переварення народів, що знаходяться в тюрмі - Рассєї, в «єдиний» русскій народ. Найперше, кацапизм перемі­щує народності, переводить їх на «русскій язик», «перелицьовує в єдиний» для всіх алфавіт тощо. Якщо з «суб'єктами федерації» ще граються в «права», то про несуб'єктів і нічого розмовляти: ці народи Москва до­биває прискорено і без прикрас. Не змінились по суті і основні методи винищення народів «федерації». А це як і в попередніх московських ордах. Пряме фізичне вбивство «нацменів» і їх національних лідерів. Ліквідація національно визначених територій шляхом їх роз'єднан­ня чи об'єднання в штучні «зручні для управління», і, зрозуміло, руссифіковані навіть формально. Нищення національної духовності на­родів, витіснення з реального життя їх мови і традицій, впровадження на їх місце, «общєпршятих сєйчас», тобто кацапотворних. Москва - Рассєя природньо бідна країна, але грабує і привласнює величезні ресурси поневолених народів, і за ці кошти нищить пограбовані народи. Тому при такому розвитку подій, ці, ще поневолені Москвою народи, при­речені на національну загибель. Для них спасіння одне - вирватись з тенет Москви - Рассєї, створити свої держави і стати суб'єктами міжна­родного права. Тому ці народи мають право боротися за своє визволен­ня будь - якими доступними їм засобами. Будь - якими!!! їх вбивають і русифікують на їх етнічній землі. Вбивають як людей і як етнос. І цю їх боротьбу проти Москви - Рассєї світ повинен сприймати як націо­нально - визвольну боротьбу, як боротьбу за право на життя. На жаль Москві - Рассєї вдається за допомогою провокацій і брехні навішува­ти на національно - визвольну боротьбу народів ярлики бандитизму, тероризму тощо. Так колись московські царі представляли світу наше легендарне козацтво і нескорених гайдамаків, а їх послідовники, мо­сковські «комуністи», на всіх, хто боровся проти них, наприклад, ОУН - УПА. На зовнішніх фронтах. І тут Москва - Рассєя і кацапизм такі ж агресивні і ворожі до всіх, бо кордонів для рассєянія не існує, а існують лише ближні і дальні цілі. Ще недавно ближніми цілями для рассєянія були країни Центральної і Західної Європи, Близького Сходу та інші. Країни так званого соцтабору були, образно кажучи, вже на кухонному столі Москви - Рассєї. Після розвалу совдепії істотно змінилася ситуа­ція і з цілями. Першочерговими чи ближніми цілями стали країни, що вирвались на волю з московського кендюха. Але хай не думають, що кацапизм відмовився від «всесвітньої расссюшки». Так само не тре­ба сприймати легковірно і поверхнево клоунади «нових русскіх», що призивають «мити русскіє сапаги в Індійському океані...». Подібними клоунадами кацапизм зондує реакцію світу і піднімає «русскій дух» у мігрантів - русскіх. Але не треба і переоцінювати їх. Якщо б кацапизм міг, то вони вже давно місили би лаптями країни і народи не тільки на берегах Індійського океану. Слава богу, вони не спроможні. Не мають на це сили. Зараз головним серед першочергових напрямків наступу для кацапизму є Україна, проти якої розгорнута тотальна війна на зни­щення. Така глибинна ненависть русскіх і Москви — Рассєї до україн­ців і України викликана дією двох факторів. Перший фактор об'єктив­ний, це дія ідеологічного принципу життєдайності рассєянія. Україна безпосередньо межує з Московщиною; сама не хоче «воссоєдінятися» та й не дає проходу Москві - Рассєї далі на Захід. А без рассєянія Орда Язичників загине, як розвалювались попередні московські орди. Дру­гий фактор суб'єктивний, полягає в тому, що власне Україна і українці є основними зацікавленими суддями і опонентами основної, ще нині робочої, біографічної версії Москви - Рассєї. Дійсно, всі основні скла­дові цієї «фількіної грамоти» в тій чи іншій мірі апелюють до древнєу- країнської державності Київської Русі. В далеких від Москви-Рассєї країнах, наприклад, в Англії чи Франції людям байдуже, хто такі рус­скіє, чи «откуда єсть пашла» Москва-Рассєя. В цьому немає нічого осо­бливого: у них і своїх проблем вистачає. А то десь далеко, та й за інши­ми країнами. Ті люди не задумуються особливо над тим, чому москалі стали русскімі, а потім «совєтським народом», а потім «рассєянами» і т. д. Захотіли стати «слов'янами» чи «римлянами» тим народам байдуже. Хай москалі обзиваються «чукчами» чи «фараонами» лише б не чіпали їх. Вони ще далеко і черга до них ще не дійшла. Тут і вся відповідь. Але Україна для Москви - Рассєї зараз найближча ціль, і український фронт найголовніший. Тут ситуація дуже подібна до воєнних ситуацій: «десь гримить канонада, десь бомблять міста, десь люди гинуть, а тут у них тиша...». Так можуть думати і діяти люди далеко від фронту. А нас за­раз і бомблять, і розстрілюють, підривають і травлять. У нас передова фронту проти московських орд вже багато століть. Тому нас пече, а не просто цікавить, хто на нас пре. І ми вже знаємо, що це не приступ зграї більшовиків чи туалетних мочил. Це кацапизм в дії!

 

Теги:

Схожі статті

  • 19.04.2016
    5332

    Російська імператриця Катерина II, добре влаштувавшись на троні, з роками стала дедалі більше

    ...
  • 19.04.2016
    12968

    Якщо заглянемо до старовинних писемних джерел історії, то серед них завжди знайдемо над:

    ...
 

Медіа