Зміст статті

 

II. Виникнення і сутність кацапизму

Кацапизм - це одна з найзлочинніших ідеологій, натхненник і ор­ганізатор вбивства сотень мільйонів людей, знищення з лиця землі цілих країн і народів, пограбувань і знищення духовних цінностей всесвітнього значення та інших злочинів проти людяності і світу як таких. Тільки за 75 років совдепії московський більшовизм знищив понад 35 мільйонів українців, випалив українське національне жит­тя на значній частині українських земель. Злочинність Москви - Рас­сєї не випадковість, не збіг обставин, а закладена в природі цього етносу, в його ідеології. Не випадково з Москвою і її державностями пов'язані найбільші світові катастрофи і найбільші світові злочинці.

Так, становим хребтом - колискою виникнення і розвитку Москви - Рассєї були такі всесвітні катастрофи: нашестя монголо - татарських орд («откуда єсть папіла»): Перша Світова війна, московський біль­шовизм (пришестя диявола на землю), Друга Світова війна. Кожна з цих світових трагедій приносила трофеї московським державностям і біди народам. Так само, найбільшими злочинцями в історії людства світом визнані московські вожді Ленін і Сталін. Що ж об'єднувало і об'єднує московських «царів», «пролетарських інтернаціоналістів» і нинішніх, «русскоязичників» в їх злочинності та ненависті до на­родів? Такою постійно діючою і керуючою силою, незалежно від со­ціального устрою їх державностей, є їх етнічна ідеологія, ім'я якої кацапизм. Чому власне кацапизм, а не інше ім'я? Дійсно, злочин­ність Москви як державності і як етносу, давно відома і описувалась з різних кутів зору, і обзивалась різними назвами, як то: москалізм, московство, рассеїзм, русизм, більшовизм тощо. Бібліотеки свідчень написано про злочини Москви - Рассєї. Але!!! Але жодного разу Мо­сква як етнос, Москва як державність не були засуджені і покарані адекватно своїм злочинам проти інших народів. Жодного разу!?

Засудженню чи критиці, а такі бувають навіть організовані самою Москвою, піддаються найчастіше окремі фрагменти чи явища (ца­ризм, сталінізм тощо), а не кацапизм, як першооснова цих злочинів. Ось в чому суть! А така «критика» не стільки шкодила кацапизму, скільки допомагає маскуватись і переводити стрілки винних на по­ганих правителів чи погані устрої. Ніхто не заперечує, що російсь­кий царизм, московський більшовизм, ніколашки, Леніни - Сталіни та інша «братва» - це злочинці. Але не вони, а їх самих породив чи переробив кацапизм. Тому цю етнічну ідеологію і було названо іме­нем зачинателів Москви, якими були обозні монголо - татарської орди - кацапи. А расссїзм та інші - це вже назви від значно пізніших мутантів - нащадків кацапів. Так назви «рассся і русскіє» були взяті Москвою на озброєння лише в 18 столітті. І навіть москалізм — мо- сковство, хоча і ближче до колиски, але це теж ім'я вже народженого ординського байстрюка. Це принципове питання. І не випадково, що власне ці біографічні сторінки Москви - Рассєї, ідеологи каца­пизму найбільше приховують і замазують. А без знань і розуміння цього навіть видатні вчені і політики не доходили до кацапизму, і зупинялись чи дійсно бачили лише атрибути кацапизму на той час. «Із-за дерев не бачили лісу». А галімоти завжди допомагають в цьо­му, підкидаючи «високонаукові» та високопосадові блуди, з допом­огою яких довірливі люди відводяться в «сусанівські болота». А там топчіться, як заманеться! Тому почнемо спочатку Москви - Рассєї або як вони самі кажуть: «откуда єсть папіла...».

Відомо, що до нашестя монголо - татар не було ні Москви, ні мо­скалів, ні Рассєї, ні русскіх. На схід від давньоукраїнської держави Київської Русі жили угро - фінські народи, територія яких тоді зва­лась Кавуйя. Історичні свідчення про тодішній устрій цих народів, їх писемність тощо, винищувались москалями з «большім усєрдієм» як небажаних свідків. Достовірно відомо, що ця територія була за­селена не слов'янами. Лише на пограниччі з Київською державою там існувало невеличке Суздальське князівство, що мало престольні зв'язки з Новгородською і Київською державами.

Але основним населенням в ньому були не слов'яни, а угро - фінни. На цій території також було декілька православних церков. Візантій­ська православна церква, як і Римська католицька, та й взагалі всі релігії, освоювали нові «не християнські» території, заповнюючи церковну пустоту, незалежно від етнічного чи расового характеру. В цій частині Кавуйї не існувало нічого «слов'янського» чи «русского» і т.д. І вона не відігравала ніякої ролі, в крайньому разі визначної, у появі Московії. Тільки з приходом татаро -монгол, а точніше «посад­кою» їх на Волзі, почалось формування Московії. Власне після цього, з монголо- татарської орди на угро-фінську Кавуйю «рассєївались» збирачі данини, з яких і витворились ці «першопрохідці» - заснов­ники Москви і москалів. Кацапи породили москалів, а не навпаки.

Породили і виховали цей етнос на винесених ними з монголо - та­тарської орди моральних принципах, що стали базовою ідеологією Москви - Рассєї, якою є кацапизм. Хто такі кацапи і звідкіля вони взялись? Таке поширене їм я чомусь зникло - щезло з русскоязично- го друку, ефіру тощо. Немов би і не було ніколи їх, кацапів. Ні, вони були і з дуже давніх часів. В народних переказах найбільше поширені два тлумачення імені кацап. Перше. Кацапи - це люди з Московії, в яких вузьке обличчя з вузькою борідкою, тобто цапиноподібна фізіономія. Звідси «как цап». Декілька століть тому, коли москалів ще було небагато, наприклад у 18 ст. їх було стільки, скільки і волжських татар, і вони ще не перехрестились в русскіх, назва «как цап» ха­рактеризувала типовий лик москалів і свідчила про їх близьке азій­ське походження. Але з часом Московська Орда поглинула десятки мільйонів людей інших етносів, в тому числі і слов'ян. Тому на цьому етапі назва «как цап» носить більше образливого значення. Друге, хоча і менш поширене, але більш ймовірне тлумачення: кацапи - це люди в «кацапейках» чи «кацафейках». А по переказам народів Поволжя так обзивалась обозна прислуга (каптьорщики) в стані Зо­лотої Орди. Зрозуміло також, що то була суміш («пролетарський Ін­тернаціонал») вихідців з різних народів, перш за все азійських, яких вбирала в себе монголо - татарська орда. Більш сильних забирали в бойові частини, а «лишки» йшли в ординський обоз. Бойові загони несли великі втрати у війнах і після «приземлення» орди швидко де­градували. Ординський обоз, навпаки, втрат не ніс і поповнювався новими полоненими; і кількість кацапів зростала. В часи, коли орда котилась з Азії, як моноліт, руйнуючи країни і народи, тобто, коли орда рассєївалась, люди в кацапейках не відігравали значної ролі і були на ординських задвірках. Хоча власне вони, кацапи, несли со­бою організаційні і моральні засади того «скопища людей і тварин». Або кажучи сучасною мовою, середовище кацапів і було ординським суспільством, в якому, як відомо, панували жорстокість, злодійство, матерщина та інші чесноти майбутніх москалів. Коли Золота Орда осіла на Волзі, то головною функцією цього «скопища людей і тва­рин» було збирання данини, її розподіл і переварення. Т як осідла орда, воно швидко деградувало і розпалось на окремі підорди, хан­ства - царства, які часто ворогували і воювали між собою. Цей розпад відбувався по територіально - бригадному принципу: підорди-бри- гади осідали там, де вони промишляли. Зрозуміло, що про жодні інші принципи (етнічні, релігійні), за якими розпадалась Золота Орда, і говорити абсурдно, тому що вся та маса «людей і тварин» була перемішана і постійно поповнювалась новими полоненими.

Тільки з часом, протягом століть, осідлі бригади набували певних етнічних рис і відповідних назв (Москва, Казань, Астрахань). Най­більш вигідне поле діяльності дісталось бригадам, що промишляли на території Кавуйї і Новгорода. Територія Кавуйї користувалась статусом великоханського улусу і була захищена від інших ординсь­ких побратимів центром адміністративно і географічно. Крім того, вона з двох сторін (Півночі і Сходу) була недоступна для зовнішніх набігів, бо там не було агресивних народностей взагалі. Тому Кавуйя була зручним і надійним місцем, де бригадири золотоординських збирачів данини, могли приховувати від «начальства» частину на­грабованого і залишати там для охорони своїх каптьорщиків - каца­пів. Концентрація в кавуйських поселеннях матеріальних цінностей сприяла їх розбудові і поповненню різним людом, як з орди так і но­вими полоненими і бродягами. Так протягом століть розросталась в Кавуйї ця пухлина. Ось де і коли сформувались визначальні етнічні риси москалів. В процесі кацапизації Кавуйї угро - фінські поселення втрачали свою етнічну визначеність, деградували і зникали як такі. Так на цьому угро - фінському цвинтарі з кацапотворної суміші про­тягом 13-16 століть сформувались Москва - етнос і Москва - держав­ність. Ці назви Московії збереглись аж до 18 століття. Таким чином, Москва як народність і Москва, як державність виникли внаслідок і після нашестя монголо - татарських орд з Азії, а не до цього, як ду­рять світ галімоти. І виникли вони не стихійним процесом розвитку Кавуйї, а започатковані - привнесені золотоординцями - кацапами. Москва - Рассся чи не єдина у світі нація, яка не те, щоб прикрасила, як це часто буває, свою біографію. Вони повністю відмовились від своєї історії - біографії, прийнявши на озброєння надумані історич­ні версії, які нерідко корегувались на замовлення хан -цар - генсеків.

При цьому, все «ісконнорусскоє», тобто кавуйо — монгольське за­мовчується і винищується. Замінялось воно сказаніями, билінами та іншими «фількиними грамотами» про варязьке, чи слов'янське , чи гібридне походження москалів. І тим не менше навіть крізь ці завали фальсифікацій і брехні, і навіть з їхнього стану виривались визнан­ня фальшивості «нині діючої» московської історії - біографії. І такі визнання виривались навіть з найвищих московських авторитетів. Ось декілька таких перлин. Царський двір Романових - творець Рас­сєї і русскіх: «...Русскіє і словянє іздавна враждовалі мєжду собой...». Творець совєтської Рассєї Ульянов - Ленін: «Русскіє любят часто на­зивать сєбя славянами...єдінствєнноє, что связиваєт їх со словянами ето то, что нігдє в мірє словян так не угнєталі как в Рассєї...». Верши­на русскої науки (Гранат): «...протягом 13-15 століть в Московії було ворено безліч билін, сказаній, повсстсй з метою довести причетність московських царів до Київського престолу. На жаль ця фальш лягла в основу офіційної російської історії»'. І далі: «...Русскіє, як етнос ви­никли від зустрічі угрофінських племен Московії із слов'янами Нов­города...». Бог з ними «русскімі» вченими, що забули про монголе - кацапів. А що то за «зустріч» москалів із новгородцями відомо: двічі монголо - кацапи нападали на Новгородську державу, вирізали все живе, а полонених звозили в Московію, що тоді лише формувалась, як орда кацапів. Як бачимо «зустріч» - типова ординська технологія: загарбання - пограбування - винищення. Полонених, живих від «зу­стрічі», звозили в Москву і таврували «москалями». Визнань фаль­шивості «діючої» російської історії зустрічається чимало і в різні періоди. І тим не менше, «брешуть про своє слов'янство, знають що брешуть, але брешуть далі і навіть вірять в свою брехню». Кожен на­род, в тому числі і москалі, має право називати себе як йому подо­бається; облагороджувати свою біографію тощо. Але при одній умові має таке право: якщо ця їхня історія не використовується ними для обгрунтування і створення приводів для етнічної експансії проти інших народів. Власне тут і «зарита собака» московських історичних фальшивок. їх призначення створювати історичні обгрунтування для рассєянія Москви - Рассєї на сусідні країни і народи. Власне в агресивних намірах, а не в сором'язливості русскіх за своє монголо - кацапське зачатіє. Про яку їх сором'язливість за це можна гово­рити, коли русскою матерщиною, винесеною з монголо - татарської орди, вони гордяться і хваляться як своєю етнічною рисою, а не со­ромляться її. Так що справа не в сором'язливості. В Кавуйю осідала, перш за все, ординська суміш людей, в яких не було і бути не могло духовної любові до Золотої Орди, як своєї етнічної батьківщини. Всі вони були мутантами чи невільниками орди, яка сприймалася всіма народами, як зло і біда. Тоді що ж об'єднувало цю ординську суміш, яка започаткувала москалів? А об'єднувало тоді цю кацапотворну суміш те, що звичайно об'єднує злочинний світ. Це ненависть до свого вихідного суспільства (золотоординського і угро-фінського) і всіх людей як таких. А основною мораллю цієї суміші було: злодій­ство, розбій, жорстокість тощо. Згадати лише, з якою жорстокістю москалі винищували чужий їм слов'янський Новгород; або руйну­вали і вирізали братні їм постординські Казань, Астрахань та інші. Власне в таких кровавих завойовницьких оргіях створювалась Мо­сковщина і її суспільство, як злочинне середовище. Відомо, що в та­ких злочинних середовищах формуються і випливають на поверхню цього суспільства, стають лідерами і нав'язують йому свою волю, найбільш організовані злочинні групи, завдячуючи своїй нахаб­ності, жорстокості, брехні тощо. Однією з таких організованих банд в Кавуйї - Московщині в той час було московське попівство. Власне це попівство занесло в Московію церковно - слов'янську писемність, якою можливо і була витіснена угро-фінська писемність, чи декіль­ка їх. В середовищі московських попів фабрикувалась основна маса тих історичних фальшивок у вигляді билін, сказаній, про які йшло­ся вище. Недаремно московське попівство (МОПИ) самі ж російські вожді називають мало не творцями Москви - Рассєї. Але скільки б бібліотек билін, сказаній та інших «фільчиних грамот» не плодили галімоти, ординотворного походження чи кацапотворного зачатія, Москві не перебрехати, не перекричати: «шило з мішка завжди ви­лазить». Підводячи підсумки розглянутого про походження каца­пизму, можна констатувати таке:

  • Москва як етнос і як державність - є продуктом нашестя монголо - татарських орд з Азії;
  • формувались на угро-фінській території Кавуйї;
  • засновані вихідцями із Золотої Орди - збирачами данини і її каптьорщиками - кацапами;
  • з самого початку формувались на моральних принципах, привне­сених кацапами з монголо - татарської Золотої Орди.

Ідеологічні принципи кацапизму

Всі московські державності живились і перероджувались в рамках своєї етнічної ідеології, яку часто самі не визнавали чи не усвідом­лювали або понижували її рівень до політичних категорій. Нагадаю, що ідеологія - це принципи буття етносу, суспільства, державності. А методи реалізації цих принципів - це політика.

Кацапизм - це широке різноманітне ідеологічне явище, в якому є, як свої родові і свої похідні, так і запозичені ззовні принципи. Каца­пизм пристосовувався до і під інші ідеології чи, навпаки, пристосо­вував під себе інші ідеології. Тому створювалось враження, немов би в Москви - Рассєї немає своєї етнічної ідеології.

А діючі в той чи інший період в Московії офіційні ідеологічні прин­ципи, видавались чи сприймались як головні. Ні, в Москви - Рассєї верховенство завжди мала і має одна й та ж ідеологія - кацапизм. Хоча кацапизм не раз схрещувався чи одружувався з іншими ідео­логіями. Наприклад, з християнством чи комунізмом. Але всі такі шлюби чи позашлюбні ідеологічні зв'язки були підпорядковані чи діяли в рамках кацапизму, в крайньому разі, його базових прин­ципів. В ідеологічній системі кацапизму слід виділити декілька груп принципів, які відрізняються і походженням, і масштабністю впли­ву на буття Москви - Рассєї, а саме: родові чи етнозачатні, мутантські - похідні та запозичені - супутні.

Перша група. - Це ті родові ідеологічні принципи, які кацапи винес­ли з монголо - татарської орди, і на яких була зачата Москва.

Перший родовий принцип кацапизму - це принцип жеттєдайності рассєянія, який ще зветься Законом Орди. Цей принцип визначає, що експансія - загарбання (рассєяніє) в усіх формах проти інших народів і країн є необхідною умовою самого існування Москви - Рассєї. Справа не тільки в прагматичних цілях: піднімати «русский дух» в москалів, чи в пошуках нових джерел «жратви і стойла». Рас­сєяніє - це форма і умова самого існування московських держав­ностей. Припинення рассєянія - це застій, розвал і смерть орди як такої. А московські державності завжди були ординськими і по суті, і по структурі державного устрою. Ще і ще раз підкреслимо: агресія проти інших країн і народів, тобто рассєяніє на інші країни і наро­ди - це найперша і найголовніша умова самого існування Москви - Рассєї. Невеличка азійська орда покотилась з басейну р. Амур, за­войовуючи все нові і нові країни і народи, збільшуючись, як сніж­ний вал. І поки вона котилась - рассєївалась, вона була сильною, єдиною і неподільною. Осівши на р.Волзі і, припинивши рассєяніє, в ній почався застій і розпад, що закінчився загибеллю цієї гігантської імперії дикого азійського зла. Так само і совдепія, московська Кровава Орда, розповсюджувалась - рассєївалась по світу комуністичним мотором. І успішно, поки не заглох цей комуністичний мотор в створеному ним гігантському цвинтарі і не припинилося розширення її територіального ареалу. І знову така ж невловима дія Закону Орди, застій - занепад - перестройка, а потім і розвал вели­чезної московської імперії комуністичного зла. Керманичі Кровавої Орди розуміли першопричину наближення краху і шукали способи оживити рассєяніє як всередині ареалу так і зовні його. В останню мить вони навіть розпочали жорстоку і абсурдну війну проти Аф­ганістану . Москва програла цю війну і рассєяніє на Афганістан не відбулося. В результаті московська Кровава Орда прискорено поко­тилась до прірви. Ідеологічний рівень рассєянія усвідомлювався чи відчувався верховодами всіх московських орд. Так перші професійні галімоти, МОПИ, направляли московську орду на слов'ян, ще в го­резвісній «Пасхалії», використовуючи православну карту. (Раз турки зайняли Візантію, то її права вони перебирають собі. І не тільки в себе, але і на всіх слов'янських землях, і не тільки слов'янських). При цьому привласнили собі звання патріархату, а Московії - Третього Риму. Не більше і не менше!? Правда, кацапотворні москалі не стали римлянами; і тільки значно пізніше обізвались русскімі. Ця, на пер­ший погляд, примітивна авантюра московського попівського жулья послужила своєрідною віхою в їхній історії.

По - перше, почалось масове обрізання монголо - татарських атри­бутів Московії: кацапейкіни переназвались - перехрестились в романових. Так виникла царська родина Романових. Московія обізвалась государством; а московські притони - московським - патріархатом.

По - друге, і головне, почалися систематичні агресії проти слов'ян­ських народів на православній основі. Новоявлений двір Рома­нових пізніше продовжив і розвинув ідеї галімотів - пасхалійців, створивши «Заповіт Пйотра», в якому масштаби рассєянія Москви не обмежувались слов'янськими народами. Як пізніше напишуть вчені - галімоти «продолжилось расширєніє імперії під прєдлогом округлєнія граніц до єстсствєнних прєдєлов...». Округляти можна всю планету. Слід відмітити те, що хоча офіційна Москва замовчує «Пасхалію», а «Заповіт Пйотра» навіть заперечує, настанови обох талмудів кацапизму були і зараз залишаються гімном московських державностей і цитатниками в кабінетах правителів Москви - Рас­сєї всіх мастей. А зовсім недавно московська Кровава Орда наділяла себе званням «родіни мірового пролетаріата». Тут, як бачимо, вже всій планеті Земля готувалась участь - доля «всесвітньої рассєї». При цьому рассєяніє Москви обґрунтовувалось, як «боротьба за установ- лєніє диктатури пролетаріата во всьом мірє...». От і приїхали! Весь світ і не менше! Як бачимо найперший родовий базовий принцип кацапизму, принцип життєдайності рассєянія на інші країни і на­роди пройшов випробування різними виконавцями і показав свою ефективність.

Другий родовий принцип кацапизму - це принцип тотального ет­нічного злодійства. Стимулом рассєянія для Москви - Рассєї, завжди було пограбування і привласнення чужого: людей, територій, ма­теріальних і духовних цінностей. І навіть радощів і сліз жертв рас­сєянія. Задайтесь простим питанням: що в Москви - Рассєї є свого природного, а не крадене чи загарбане, одним словом, не трофейне?

Територія? Формувалась - народжувалась Москва - Рассєя на тери­торії угро - фінських народів, тобто на чужій для нинішнього їх табе­лю лжеслов'янства. А подальше територіальне розширення - це зем­лі загарбані москалями у інших народів, яких «влівалі, воссоєдінялі, входілі і т.д.» в Москву - Рассєю.

Народ, або як вони люблять обзивати інших населення? Як ми ба­чили етнос москалів - русскіх зачатий вихідцями з Золотої Орди, в подальшому множений ординською технологією: підкорених вли­вають в свою орду і таврують тавром «москва - русскіє».

Мова? У них вона зветься «язик». Сучасна мова Москви - Рассєї - це не мова, що розвивалась на монголотатарській чи угро-фінській основі, хоча використовується багато чого з них. Але формувалась вона на чужій тим людям (в той період) «кирилиці», привнесеній в Московію МОПАМИ. Ще століття тому всього за 50 - 100 км від Мо­скви - столиці місцевий люд, обізваний русскім народом, не знав і не користувався «русскім язиком». Це чужа для корінних москалів мова.

Культура? Ця величезна маса культурної продукції створювалась на замовлення держави переважно найманими спецами з різних країн і народів. Колись їхній вождь жалівся, що «...в русскій народній творчості нічого немає із життя до бородінської битви...». Придвор­ною імперською мовою і такою ж культурою витіснялися із життя культури і мови поневолених Москвою народів, це знаряддя вбив­ства народів. Колись маленьке азійське плем'я, завойовуючи одне за одним інші народи, поповнювало жертвами свою орду. І в Європу принеслось вже гігантське скопище людей і тварин з єдиним тав­ром «монголи». Хоча серед цього скопища на той час можливо не залишилось ісконних чи етнічних монгол. Так само ординський бай­стрюк Москва рассєївалась з невеликого і бідного улуса на мордовсь­кій землі, винищуючи і грабуючи всіх і вся, поглинула і привласни­ла величезну територію і десятки мільйонів людей з різних народів - жертв, тавруючи здобич тавром московскоє», а пізніше «русскоє».

Чи могла б монголо - татарська орда так успішно котитись по Азії, а московська орда кацапів расссїватись, якби вони не викрадали і не переварювали в самих себе жертви - трофеї свого рассєянія? Так орди зализували свої рани і нарощували м'язи. Характерне і тери­торіальне злодійство Москви - Рассєї. Маленька Московія загарбала величезні простори шостої частини планети, збільшивши територію рассєянія в тисячі разів. І це тому, що загарбницькі війни Московщи­на вела і веде, перш за все, щоб розширити свою етнічну територію негайно чи в перспективі переварити її. Ця особливість московсько­го колоніалізму давно відома, але не було усвідомлено її ідеологічне коріння. Справа не в колоніалізмі як такому, бо колоніальні загар­бання вели й інші країни. Розширення етнічної території Москви - Рассєї - це визначальна мета російського колоніалізму, яка витікає з їх іделогічного принципу тотального етнічного злодійства. Якщо монголо - татарська орда котилась по світу разом із своїм центром, то московські орди рассєївались з нерухомого географічного центру — Москви. При цьому, загарбуючи і привласнюючи землі інших на­родів, винищуючи ці народи. Москва перетворює їх спочатку в так звані «русско - язичні», а потім видає їх за «ісконнорусскіє». Таке ж масштабне етнічне злодійство Москви - Рассєї і в сфері культури. На­приклад, російські царі створювали спеціальні програми викраден­ня культурних пам'яток шляхом їх депортації в Московію. Так роз­бирались і перевозились в Московію українські храми. А спеціальні команди - експедиції обшарювали українські церкви і монастирі, забирали в них все «писане», перекладали (звісно із своїми корек­ціями) на їх мову. При цьому першоджерела, як правило, знищува­лись. Московські «комуністи» древнєукраїнські письмові пам'ятки просто спалювали поштучно чи цілими бібліотеками. А українські пісні перекладались на «язик комунізма». Після цього вони зника­ли, а нові совєтські ставали «народними». Навіть слово Русь москалі викрали в українців, спотворили його значення, і цей продукт нав'я­зали світу. Як кумедно і цинічно виглядає, наприклад, коли якийсь Лейба чи Альоша з московських трибун заявляють щось в дусі «...от раньше, у нас, на Русі...». «У них на Русі?!». Добре відомо, що ніколи Московщина вся чи частинами не була у складі нашої Київської Русі і не обзивалась з використанням слова Русь. Як бачимо і принцип тотального етнічного злодійства святий для москалів. Недаремно поняття москаль чи русскій вважається синонімом не тільки дурня, але і злодія: добре відоме крилате: «...как дєла в Рассєє? - питають у царя, «Воруют» - відповідає цар. Тотальний характер «русского злодійства» відома річ, як і відома його ефективність в розвалі на­ціональних держав і суспільств із їх середини. І цей принцип тоталь­ного злодійства не просто хвороба чи збоченість москалів - русскіх. Це один з базових етнозачатних ідеологічних принципів кацапизму, принципу тотального етнічного злодійства.

Третій родовий принцип кацапизму - це принцип тотального вини­щення жертв рассєянія і пограбувань. Справа не тільки в знищенні свідків і свідчень злочинів кацапизму. Як проголошують їх поперед­ні родові і принципи, рассєяніє Москви з самого початку її зачатія вихідцями із Золотої Орди носило характер розширення території Московщини, життєвго простору і її етнічного арешту. А для за­безпечення незворотності цього необхідно, найперше, звільнити ці території від законного етносу. Тоді легше включити їх в процес москалізації і перетворення в «ісконнорусскіє». При реалізації цих планів геноциду і етноциду кацапизмом використовуються різні технології. Найперше - це негайне масове знищення корінного на­селення. Рассєюючись по Волзі, москалі вирізали Казань, Астрахань, Мокшинь, Ерзань та інші народи поголівно. Рассєюючись на Північ, двічі вирізали «під чисту» Новгород.

Рассєюючись в Сибір, вирізали там все живе, обзиваючи їх татарами. І так скрізь в давнину «за царів». А за «комуністів» в період Кровавої Орди русскіє винищували десятки мільйонів українців, казахів, че­ченців, татар, прибалтів та інших народів. Широкомасштабно використовувались і технології етноциду шляхом перемішування людей і денаціоналізації територій. Згадати лише такі масові «комуністич­ні» прийоми етноциду як: «гарнізони СА», «оргнабори», «новосели», «комунбуди» та інше.

Перемішуванням людей різних етносів формувались також «п'яті колони». Ці вибухові міни і зміїні гнізда кацапизму, які по їхній ко­манді вибухають і жалять народи. Для закріплення і незворотності рассєянія кацапизмом винищувались не тільки люди, але й істо­ричні та культурні пам'ятки і національні традиції, і взагалі, все те, що представляє і живить народи і нації, що є їх національними фортецями. Згадати лише як Москва «комуністична» викорінювала національні свята в Україні (різдвяні, великодні тощо); як замазу­вали національні фрески в грузинських церквах, як спалювались бібліотеки національної літератури в Україні та Прибалтиці після їх «визволення». Як спеціальні команди «русскіх вчених» нишпо­рили по бібліотеках Європи, Америки, Австралії, щоб виявити у них небажані Москві українські книги для їх викрадення, і так далі, аж до нескінченності злочинності Москви - Рассєї в період Крова­вої Орди та і до неї. Етноцид шляхом заборони національних мов, винищення пам'яток культури і національних традицій завжди прикривався і обставлявся різними «класовими», релігійними чи виробничими фальшивками. Так страшний Голодомор 33 русскіє, комуністи» прикривали колективізацією. Захоронення марійців і мордовців живими в «русскіх ямах» русскіє МОПИ виставляли, як боротьбу за православ'я. Монголо - татари, здобуваючи європейсь­кі міста - фортеці, не винищували спеціально людей: їх головною здобиччю тут була данина, а для цього потрібно, щоб ці землі були заселені тими ж народами. Для Москви - Рассєї головною здобиччю є територія для перетворення її в Рассєю. А для цього корінні етно­си там небезпечні.

Технологій геноциду і етноциду кацапизм наплодив чи запозичив велику кількість. Конкретні методи, масштаби і графіки нищен­ня народів визначались не тільки бажанням Москви (воно відоме: нищити всіх і негайно), але її реальними можливостями. А вони на щастя народів - жертв, не завжди відповідали московським планам і бажанням. Наприклад, знищити українську націю Москва - Рассєя не змогла ні голодоморами, ні терором, ні масовими вивозами україн­ців, ні завозом в Україну інших етносів, ні москалізацією - русифіка­цією. Причина невиконання цих «комуністичних» планів в тому, що Україна не по зубах Москві - Рассєї. В українській нації збереглись ще національні фортеці, які русскіє не змогли знищити. Хоча одну з таких українських фортець, українське село, Кровава Орда жорстоко понищила голодоморами і колгоспами. Страшно навіть уявити, де б зараз були кордони Москви - Рассєї, якби русскіє знищили Україну. Це одна з причин особливої ненависті русскіх проводирів до Украї­ни і українців.

Розглянуті принципи кацапизму: принцип життєдайності рассєянія, принцип етнічного злодійства, і принцип знищення жертв - це ті ідеологічні принципи, що визначають їх етнічну мораль незалежно від часу. Це ті три кити, на яких «стояла, і стоїть, і хоче стояти рассєюшка».

Друга група. Це похідні мутантські принципи, що народились чи за­позичались Москвою - Рассєєю в процесі їх становлення - мутації з московської орди кацапів до Кровавої Орди і даті. Москва, як мі­сто і державність, завжди була «маліною» - бандитським постоялим двором всіх рівнів: від бандитської шантрапи до бандитського «Ін­тернаціоналу». Спочатку, що таке «маліна», таке поширене і омрія­не поняття москалями - русскімі. «Жізнь - маліна» - мрія москалів. Можливо на самому початку виникнення Московщини, коли на те­риторії Кавуйї створювались ті склади краденої данини каптьорщиками - кацапами, вони по іншому називались, в азійській а не цер­ковно - слов'янській транскрипції.

Але по суті своїй вони збереглись і понині. Прості «маліни» - це місце (дім, квартира тощо) де збирається бандитська «сім'я» чи «ко­оператив» і куди звозять крадене, де воно прожигаеться і звідкіля бандити йдуть на нові «діла»: Відомо, яка «мораль» панує в таких «малінах» - не п'янь, матерщина, шулерство, розбірки, демагогія тощо. Такими «малінами» заповнялась Кавуйя протягом століть. В «маліни» стікались бродячі по світу авантюристи, приносячи в них досвід бандитизму різних країн. І разом з ісконно - московськими «малінами» формували свої бандитські принципи, своє доповнен­ня до родових принципів кацапизму. Розглянемо декілька найбільш визначних мутантських принципів, що входять до ідеологічної си­стеми кацапизму.

Перший мутантський принцип кацапизму. Це принцип етнічної не­нависті москалів - русскіх до всього не їхнього. Як уже згадувалось, бандитські «колективи» об'єднує і цементує ненависть до людського суспільства, до суспільства, в якому вони промишляють і особливо до тих, куди їх не приймають, до всіх людей не бандитів. Чому і кого ненавидять москалі - русскіє? Тому і тих, хто не хоче русифікува­тись чи заважає Москві - Рассєї рассєїватись!!!

Так, етнічна ненависть москалів - русскіх до України і українців, що тягнеться ще з часів московської орди кацапів, обумовлена тією ж причиною. Україна завжди чинила опір москалізації і є непрохідним бар'єром для подальшого рассєянія Москви в Європу. Згадайте лише з якою жорстокістю і підступністю москалі руйнували Запорізьку Січ, вирізали все живе в Батурині, розстрілювали з суворовських гар­мат Турбаї, вирізали і вивозили в Сибір гайдамацькі та бандерівські села, вбивали голодоморами мільйони українців на Правобережжі, на Лівобережжі, на Дону і на Кубані. Слід відмітити етнічний, а не політичнй характер такої ненависті. І не треба дивуватись, коли злочини «білих» москалів приховують «червоні» москалі. А з якою ненавистю зараз більшість «русского» народу відноситься до неза­лежності України! Така ж всенародна ненависть русскіх демонстру­валась до поляків і прибалтів, не кажучи вже про народи Кавказу. Чому чи звідкіля така ненависть у русскіх? Так велить їх ідеологіч­ний принцип!

В Азії непрохідним бар'єром є Китай. Яких тільки дружніх спекта­клів не ставила совдепія на китайській сцені?

Пам'ятаєте: «...русскій з китайцем - братья навєк...», але досить було китайцям (тоді комуністам) не послухати московської вказівки (те ж тоді комуністичної), як русскіє «комуністи» залпами з катюш і землеснарядами стерли з лиця землі маленький острівок на Амурі ра­зом з китайськими комуністами. Це яскравий приклад верховенства етнічної ненависті москалів над пролетарським Інтернаціоналом, навіть в період Кровавої Орди. Або з якою «любов'ю» до китайців русскіє курсанти у військових училищах вирішували класне завдан­ня: «скільки китайців можна вбити з однієї заправки калашнікова». А приклад сучасної Європи, коли чешські комуністи захотіли випе­редити «русскую перестройку», то були роздавлені русскімі танками на очах всього сучасного світу! З якою жорстокістю і ненавистю рус­скіє «демократи» винищують невеликий, але гордий чеченський на­род та інших кавказців. Таких ілюстрацій московської ненависті до інших народів безліч - вся їхня біографія. Москалів - русскіх об'єднує і згуртовує ненависть до інших народів і тому їх вожді завжди ви­шукують засоби підтримувати цей «русский дух» - дух ненависті до непокірних їм народів.

Другий мутантський принцип кацапизму. Це їхній етнічнй параз­итизм. В золотоординському обозі каптьорщики - кацапи були па­разитуючим для тих умов, прошарком, бо і тоді каптьорство було школою злодійства. А вже в кавуйських складах прихованої від ор­динського начальства данини, кацапи отримали повну злодійську освіту: що охороняли те й прожигали. Цей принцип етнічного па­разитизму поглиблювався в процесі мутації московських орд. Хто проїзджає через Рассєю може без пояснень зрозуміти, де живуть «істинно русскіє», а де люди інших етносів. Так по культурі побуту чи господарських атрибутах можна побачити два різні світи. В од­ному акуратні хати, оброблені городи і сади; в іншому, часто через вулицю, хати - розвалюхи, а навколо них «ні кола - ні двора». «У нас нічєго нє хочєт радіть...». Коли вивозили українців, кримчан, при- балтів, то на їх місце, в їх квартири, привозили русскіх. А вже че­рез рік - два колись квітучі господарства перетворювались в руїни. Згадати лише, в яку руїну перетворили русскіє «лапті», Крим, куди їх поселили замість вивезених кримчан. В період Голодомору 33 в українських селян відбирали все їстивне, яке потім продавали за «валюту» або вивозили в Рассєю для підкормки русского народу.

А в період застою, в 70 - ті роки минулого століття, до українських областей були офіційно (рішенням ЦК КПРС) прикріплені русскіє області (РСФСР) на предмет забезпечення останніх продуктами. І не дай боже, щоб в якійсь українській області, в магазинах з'я­вилась ковбаса чи масло, наприклад, а в прикріпленій русскій об­ласті таких не було в даний момент, то «українське» керівництво, як мінімум, знімалось, а то і каралось більш жорстко. Або приклад з області культури в ті ж часи. Якщо національний співак чи ком­позитор хотіли «виходити в люди», то в якості плати за дозвіл на національні твори, вони мусили виконувати чи створювати русскіє пісні. Тобто платили культурну данину Кровавій Орді. Зараз Рассєя паразитує на всьому, що напрацьовано сотнями мільйонів невіль­ників Кровавої Орди.

Вона привласнила і паразитує особливо на продажу сировинних ресурсів (газ, нафта тощо) ісконно нерусскіх територій Сибіру, Пів­ночі, Далекого Сходу. Там на нерусскій території руками десятків мільйонів українців, кавказців, прибалтів та інших нерусскіх, на їх кістках в болотах і вічній мерзлоті, створювалась життєздатна інфраструктура і добувна промисловість «комунізму». Місцеві на­роди Сибіру і Півночі, справжні господарі цих земель, практично знищені, або доведені до грані знищення. Ні русскіє «комуністи», ні русскіє «демократи» і не подумали хоч якось компенсувати на­віть тим, хто вижив після ГУЛАГів, як це роблять німці. Зате русскіє «капіталісти» поют і пляшут за кошти від продажу нафти, газу, що добуваються на могилах десятків мільйонів невільників. Як бачи­мо етнічний паразитизм москалів - русскіх не політичного, а ідео­логічного рівня, він у них в крові.

Третій мутантський принцип кацапизму - це принцип стадності. Ця схильність москалів - русскіх те ж загальновідома. Тому розгля­немо лише декілька ілюстрацій його дії. В давнину, в ординозача- тому московському суспільстві банда московських попів перекри­чала мусульман, буддистів та інших віруючих і не віруючих: «долой татар, дайош православ'я і слов'ян». І вся маса ординських мутантів побігла за МОПАМИ. В Расссяній Орді з'явились нові провідники, ще більше крикливі і організовані: «...долой царсй і попов, дайош всемірний комунізм...». І бувший православний русскій народ побіг за ними в антихристи. Навіть МОПИ пішли в партію «комуністів» - антихристів. Не пройшло й століття, як московське суспільство під керівництвом «комуністів» - антихристів, кинулись на церков­ні святі та грішні базари. І знову московські попи - енкаведисти в сутанах в передових загонах расссївателів женуть свою паству на підрив і поневолення незалежних держав - бувших республік. Не менш яскраві прояви стадності москалів - русскіх і в соціально - політичній сфері. Чи то за наказом царів, чи під проводом «комуно- робочих», москалі - русскіє завжди і всім народом лізуть освоюва­ти завойовані нові країни і поневолювати ті народи. А як дружньо і масово, всім народом восхваляли і молились за царів, а потім всім суспільством топтали їх щоб до хрипоти молитись на Леніна - Сталіна. А потім дружньо плюватися на них і викидати з мавзолею. Зараз абсолютна більшість русскіх колоністів тупо слідують вказів­кам московських штабів по підриву країн, де вони живуть. Колись недобиті «білі» русскіє, що осіли в Україні, абсолютною більшістю кинулись в «комунізм» і разом з комуножидами стали головними носіями кровавого більшовизму в Україні. Як бачимо стадність мо­скалів - русскіх - це не тільки позакласова етнічна риса, а це їх іде­ологічний принцип топтати і бігати всім стадом. В стаді простіше організувати масштабні злочини від імені і руками народу. А за­чинателям надійніше уникати відповідальності і кари за злочини.

Четвертий мутантський принцип кацапизму - це ординство. Ор- динство охоплює схильності москалів - русскіх до централізму і вожделізму. Як відомо слово орда в первинному перекладі означає центр. Як і всяка орда Москва — Рассєя не може ефективно рассєїва- тись без жорсткої централізації і культу вождів. Це теж добре відо­мо. Тому лише дві ілюстрації дії принципу ординства. В совдепії більшість побутового імпорту, особливо капіталістичного, завози­лось спочатку у Москву, а вже звідти роздавалось і розподілялось по імперії в залежності від заслуг і зв'язків в центрі Кровавої Орди. Типова золотоординська технологія товарообігу; данина звозилась в центр, а з нього вже в низи. Вся величезна імперія була жорстко централізованою у всіх життєвих сферах: виробничих, економічних, політичних, культурних тощо. Навіть в такій сфері, як інформація. Так в совдепії всі мали право говорити чи писати лише те, що дозво­ляв - спускав центр - Москва. Наприклад, при зборі статистичних да­них в Дніпропетровську чи Одесі, відповідні служби пересилали не- оброблену інформацію (скільки зібрали зерна, виплавили сталі і т.д.) по своїй «вертикалі» в Москву. Там її «обробляли» і спускали вниз. Тільки після цього і тільки спущені з Москви дані, місцеві керівники розказували людям. Зараз ці та подібні централізаційні принципи більшовизму викликають сміх чи навіть недовіру. Це мовляв абсурд, непотріб і таке подібне. Так, вони абсурдні з погляду нормального суспільства. Але тоді це був надзвичайно ефективний ідеологічний інструментарій совстської Москви - Рассєї. В рамках принципу ординства надзвичайно дієвим і живучим є вожделізм москалів - рус­скіх. В них центр і вождь несуть майже однакове функціональне навантаження. Вождь чи центр - всьому голова, а Іванушка - дура- чок чи Альоша - подлец - чернь, яка за жодних обставин ні за що не відповідає: «кажуть хвалити -хвалимо і молимось за них» кажуть плювати - плюємо...». Та ще й як моляться, та ще й як обгаджують! Який культ Леніну, Сталіну, Нікіткє, Льонькє творили москалі - рус­скіє! Молились на них, а потім всім народом плювали. Як бачимо, ординство в усіх його проявах те ж не нав'язане москалям - русскім, а є складовою їх етнічної ідеології.

Третя група це запозичені ззовні ідеології

Найчастіше в таких ідеологічних шлюбах Москва - Рассєя виступала в ролі «малінної» шлюхи. Розглянемо два найбільш плодотворні для них шлюби кацапизму з іншими ідеологіями. ХРИСТИЯНСТВО, як відомо, це вірування, започатковане (організоване) юдеями для неюдеїв, щоб в такий спосіб виділити юдеїв (жидів - євреїв) в окремий народ, і відділити його від інших народів. Не будемо торкатись тут ні християнства, ні юдеїзму. Це вічні теми, на які написано і пишуться бібліотеки книг. В даному випадку нас цікавить лише факт шлюбної зустрічі цих ідеологій з кацапизмом. Християнство, не дивлячись на всі неоднозначності його виникнення і негативи його політич­ного використання, відіграло і відіграє величезну позитивну роль в розвитку людського суспільства. А від шлюбу християнства з каца­пизмом народився антихрист в особі московського попівства (мо­сковський патріархат, русская православна церква тощо). Можливо на ранній стадії проникнення християнства в Кавуйю, створені там церковні осередки мали християнський божий зміст. Але з прихо­дом в Кавуйю золотоординських бригадирів (бояр) і каптьорщиків (кацапів), ці церковні осередки перетворились в «маліни», де правив не божий дух, а матерщина, жорстокість, злодійство тощо. З цього часу московське попівство трансформувалось у один з ординських підрозділів, а пізніше в структуру московської державності. Як носій писемності (кирилиці) московське попівство стало основним вико­навцем політико - ідеологічних функцій як при фальсифікації історії Москви, так і при визначенні та обгрунтуванні агресій московських державностей.

Цей самозваний патріархат став і залишається щось на зразок спеціального міністерства. Власне московське попівство створило основну масу історичних фальшивок у вигляді билін, сказаній, повєстей та інше. Це вони, московські попи, організували і благословля­ли воивства і захоронення десятків тисяч угро-фінів в «русскіє пра­вославні етили- траншеї». Тисячами живих угро- фінів, що не хотіли ставати москалями, закопували живими, а МОПИ підкидали в ці ще живі могили свої «християнські» предмети. А через десятиліття, інше покоління МОПів, розкопувало ці могили і знаходило «докази» руського походження цих народів.

Як схоже це з ямами - могилами польських полонених, розстріля­них «московськими комуністами» в 1940 році під Смоленськом чи розстрілами українців у Вінниці 1938 - 1939 роках та інших. З та­кою ж метою МОПИ «знаходили» елементи «православ'я» в корей­ців, бухарців і навіть в аравійців, що послужило прикриттям ві­домих військових авантюр російської імперії. Жива ще в пам'яті українців роль московського попівства в агресіях Москви - Рассєї проти української козацької держави та проти УНР; в придушен­ні гайдамацьких повстань, визвольної боротьби ОУН - УПА. Яку ж злочинну і ганебну роль виконував московський патріархат у складі московської більшовицької Кровавої Орди, коли московські попи виконували роботу експертів при розробці списків і першочерго­вості знищення українських церквів і священників, яких московські більшовики - антихристи потім вбивали і нищили в ім'я «земного царства комунізму». У співпраці московських попів і московських більшовиків немає нічого неочікуваного. І ті й інші виконували ко­жен свою професійну «роботу» в московській Кровавій Орді. Не се­крет, що майже весь склад професіоналів московського патріархату був агентами чи навіть офіцерами НКВД - КДБ. Також відомо, що підбір кадрів для московського патріархату виконували згадані ор­гани. А призначення на високі пости в московський патріархат був прерогативою виключно ЦК КПСС. В навчальних центрах і мона­стирях московського патріархату проходили спецпідготовку чи реа­білітацію шпигуни, диверсанти і кіллсри, орієнтовані як на зовніш­ні, так і внутрішні фронти. Адвокати московського патріархату, щоб зменшити роль чи приховати його участь в злочинах Кровавої Орди, посилаються на те, що більшовики вбивали і грабували МОПів, і їх храми. Дійсно і таке було в московській Кровавій Орді. В Орді як в орді. І нічого дивного тут не має. Але воно мало зовсім іншу при­роду. І не треба дурити людей. В рамках всіх орд, особливо в стадії мутації неминучі «розбірки», як у звичайному злочинному світі при перерозподілі здобичі. В Рассєяній Орді московський патріархат ви­конував злочинні державні функції і окремі «проекти». Про це відо­мо всім, як і про те, які величезні скарби і капітали накрали МОПИ. Тому нові клієнти «малінушки» не тільки відтісняли від хазяюшки старих збанкрутілих галімотів - московських попів, але й приватизу­вали їх добро. Комуністи - жиди знали, скільки добра нажили МОПИ на спекуляції «опіумом для народу». Тому не втрачали можливості перебрати власність торгашів «опіумом для народу» в свої кишені. А розкручене ними комуністами - жидами: «грабуй - награбоване», полегшило їм роботу, включивши в неї християнську чернь.

Яку ж злочинну антиукраїнську війну веде московський патріархат, користуючись зрадою наших перевертнів. Тут весь діапазон діяль­ності московських попів: антиукраїнська і промосковська пропа­ганда, контрабандна торгівля, відмивання брудних грошей, розкра­дання державної власності, підготовка терористів для російських спецоперацій як в Україні, так і в інших країнах, в тому числі і проти національно - визвольної боротьби народів нинішньої московської імперії. На своїх божих проповідях МОПИ не соромляться клясти українських патріотів і молитися за антиукраїнських перевертнів.

Як бачимо, шлюб кацапизму з християнством породив антихриста в особі московського патріархату, антихриста - злочинця з церковним інвентарем.

Такий і не менш злочинний приплід дав шлюб кацапизму з КО­МУНІЗМОМ, ще одним товаром юдеїв. Комунізм блукав, як говори­ли його служаки по світу, але ніде не зміг прижитися. Ніде! І тільки в Москві - Рассєї комунізм знайшов придатний грунт і сприятливі умови. Проте не для реалізації комуністичних постулатів: вони придатні лише для фанатичної віри чи фанатичної брехні. Власне остання, фанатична брехня, заглушила все живе і розумне на знач­ній частині планети майже на століття. Там, на руїнах Рассєяної Орди, запанувала Кровава Орда московських більшовиків. Про зло­чини московського більшовизму світу відомо багато, дуже багато. Але й те, що відомо, це лише мізерна частка дійсних злочинів мо­сковського більшовизму. Для нас, і не тільки українців, московський більшовизм - це дійсно пришестя диявола на нашу землю; диявола, що плюндрував Україну і обезлюднював нашу землю. Лише Голодомором 33 «комуністичний» кацапизм вбив 12 — 15 мільйонів українців. Вбивали найкращих в світі хліборобів, вбивали на найкращих чорноземах. За часи совдепії українська на­ція втратила понад 50 мільйонів чоловік; з них понад 35 мільйонів вбили фізично, а близько 15 мільйонів переробили - переписали в русскіх. В результаті геноциду і етноциду проти України, українська нація була доведена до краю загибелі. Тому і досі ще не могла підня­тися 3 колін. Не тільки українці, але усі народи, що були під Крова- вою Ордою, понесли страшні втрати і людські, і духовні, і матеріаль­ні. Це вони, «русскіє комуністи» підготували і спровокували Другу Світову війну, що забрала ЗО - 40 млн. людей совдепії, з них близько 10 млн. українців. Це вони, «русскіє комуністи», під час свого прав­ління, знищили 70 - 80 млн. людей в совдепії.

А іншу частину «совєтського народу» довели до стану безликих совків. І так, далі і далі, в безодню злочинності московського біль­шовизму. То чому такий злочинець проти народів і людяності до цих пір не засуджений і не покараний? Проклинають і засуджують: сталінізм, комунізм, більшовизм і навіть жидів. Про свої злочини пишуть навіть самі русскіє «сталіністи», «комуністи», «більшови­ки». Одні спеціально відводять меч правосуддя від злочинця - ка­цапизму. Так русскіє «комуністи» жертвують комунізмом, щоб ви­городити кацапизм. І роблять це свідомо. «Комуністи» вони лише по потребі, а по природі вони кацаписти. Інші, навіть жертви мо­сковського більшовизму, чомусь опускають прізвище злочинця. В совдепії правив диявольщиною не просто більшовизм, а мо­сковський більшовизм, що крутив і голодомори, і вивози, ГУЛАГи та іншу московську диявольщину. Лише русскіє не страждали і не нищились в совдепії за те, що вони русскіє, як це робила їх московська влада з усіма іншими народами. Не Йосип Джугашвілі створив Сталіна, а кацапизм породив і Сталіна, і Леніна, і їм подіб­них злочинців. Антикомуністи, коли їм зараз доводять, що в сов­депії не було комунізму, твердять: ні «в совдепії комунізм був, то були комуністичні методи й іншого комунізму не буває...». З цим твердженням можна погодитись, але при одній умові: додавати до імені злочинця, ще і його прізвище. Тобто злочинця звуть «русскій комунізм», «московський більшовизм».

І щоб не було сумніву, задайтесь питанням: які з комуністичних злочинів Кровавої Орди не мали таких же по суті злочинів - попе­редників в Московській чи Рассєяній Ордах? Чи може зараз в Орді Язичників немає продовження цієї злочинності? Змінюються ме­тоди, масштаби та інструментарій злочинів. Але це такі ж «ісконнорусскіє» чи «етнічно-русскіє»: агресивність, народовбивство, не­нависництво, тотальне злодійство тощо! Комуністична догма про земний рай безплідна і люмпенізуюча, це віра неробів і злодіїв. Але вона, ця догма, була і залишається ефективним мітинговим транспорантом в руках демагогів. Ось чого, власне в Московському цар­стві, на благодатному болоті кацапизму прижився комунізм. Часто посилаються на «комуністичні» режими в інших країнах (В'єтнам, Кампучія, Корея та інші), щоб відвести звинувачення від Рассєї. Ві­домо, що в усі «комуністичні» країни «комунізм» був завезений з совєтської Рассєї зом з підготовленими кадрами. В Україну більшо­визм привезли з Москви, в бронепоїздах і на багнетах розповсюд­жували його. Кровава Орда спробувала рассєїватись всюди у світі, але приземлилась лише там, де народи і країни були ослаблені і деморалізовані. Навіть в ослаблених Першою Світовою війною Угорщині і Німеччині комунізм не прижився, бо тоді не було ще «експортера комунізму».

А от після Другої Світової війни в совєтській зоні окупації, та й в ряді інших країн, Москва організувала «комунізм», від якого ще не одне покоління тих народів буде виліковуватись.

Часто, особливо з Рассєї, зараз продуктується версія, що більшо­визм і всі його злочини - це справа рук жидів. Дійсно, жиди чи євреї, в Кровавій Орді грали провідну роль протягом значного часу. Але давайте:»котлети окремо, а мухи окремо»! Жиди - народ тор­говельний, тоді у нас особливо, добре розумілись, де і який «товар» потрібний і має покупця. Крім того, жиди, як на той час, народ у вигнанні і народ без батьківщини, для свого збереження виробили і перейняли весь спектр ідеологій і політичних методів, що прак­тикувались по всьому світу. Кацапизм в стані чергової мутації був невимогливим і вигідним споживачем всілякої диявольщини. І жиди скористались цією можливістю. Вони за місце біля імперсь­кого корита допомогли кацапизму уникнути розгрому і розплати за злодіяння московської Рассєяної Орди. Жиди завжди пристава­ли до більш сильного й агресивнішого і були ворогами національ­них держав. Вони були і залишились прихильниками денаціоналіованих імперських утворень. Бо власне в такому перемішаному суспільстві, тим більше ординському, всесвітньо організоване жидівство має переваги над іншими народами. Це відомі і загально­визнані речі. А Рассєяна Орда була не тільки «тюрмою народів», але і ординською «маліною», яка була на грані розвалу. Взявши в напарники Іванушку - дурачка і створивши з ним "земне пекло", жиди, як етнос, піднялись з рівня вуличних торговців і корчмарів до керівництва імперських і республіканських структур, фінансо­вих, наукових, культурних установ та інших елітних і дохідних міс­ць (партія, профсоюз, комсомол тощо).

Довгі роки жиди складали кістяк судових і чекістських каральних органів в совдепії. Жиди знали масштаби злочинів московського більшовизму, тобто продукту їх шлюбу з кацапизмом. Також знали, яка за це може бути кара. Тому вже з 40 - х років минулого століт­тя вони почали відмежовуватись від московського більшовизму. І це робили в різних формах. Так, в совєтських кінофільмах, газетах, книгах та інших діяннях галімотів ці «ідеї» озвучувались часто в дусі примітивних «ХОХМ». Наприклад типу: «...я за більшовиків, (тобто русскіх), але без комуністів (тобто жидів)...». Так ця жидівсь­ка продукція озвучувалась Іванушкой - дурачком. Що з нього візь­меш? Зате і смішно і озвучена для своїх мобілізація. Друга Світова Війна врятувала обох, «більшовика і комуніста», від кари за злочи­ни проти народів. З середини 50-х років минулого століття жиди в масі своїй, хто приховано, хто відкрито, стали «антисовєтчиками з московським акцентом». З комуністичного товару жиди вижали для себе все, що могли, і подальше їх перебування на комуністич­ному ринку підпорядковане їх етнічному принципу: «бути скрізь, про все знати і в усьому приймати участь...». За роки совдепії Іванушка - дурачок теж піднявся до Альоші - подлєца і всім скопом пішов на перестройку Кровавої Орди в Орду Язичників. Так що в шлюбному союзі з кацапизмом християнство і комунізм вироди­лись як такі, трансформувались в свої антиподи. Перше - в анти­христа на ім'я московський патріархат. Другий - в московський більшовизм - земний сатанізм. Пам'ятаймо: скільки не лий в боло­то навіть чистої води, суміш завжди буде болотом!

 

Теги:

Схожі статті

  • 19.04.2016
    5332

    Російська імператриця Катерина II, добре влаштувавшись на троні, з роками стала дедалі більше

    ...
  • 19.04.2016
    12968

    Якщо заглянемо до старовинних писемних джерел історії, то серед них завжди знайдемо над:

    ...
 

Медіа