Зміст статті

 

91

159. Я 3 ВОЛІ БОЖОЇ ЗВІСТИВ нове розуміння Бога Єдиного і Всеправедного. Бог Всеправедний дає мені силу, осяює душу мою прав­дивою Вірою. І я з Вірою в Бога, з любов'ю до мого многостраждального Народу споруджую Святиню Матері України — воістину святу Церкву.

І радіє душа моя, бо я бачу: в громаді вірних Святині Матері України є Українці з Карпат, Волині, Гуцулії, Лемківщини, Кубані, Полтавщи­ни, Львівщини — зі всіх земель соборної Вітчизни.

Рідна Віра їх всіх зріднює, оновляє. Між ними зникла вчорашня релігійна ворожнеча. Чуже їх роз'єднувало, а Рідне їх об'єднало. Вони не співають «Боже, нам єдність подай». Бог в Українців єдности не забирав. Єдність Народу сама постає з єдности вірних.

 

 

92   

160. «ЧУЛИ ПРО СИЛЕНКА? Він нову правду про Бога проповідує. Не пускайте його до хати, осудіть його! Бо Ісус остерігав: «Я — дорога і прав­да, і життя, ніхто не приходить до Бога, тільки через мене». [Іван, 14,6.]

«Хто не увірує, буде осуджений». [Марко, 16,16.] «Хто не зі мною, той проти мене». [Маттей, 12,30.] Отже, коли ви визнаєте Силенкову Віру в Дажбога, значить ви проти дороги, правди, життя. Ви проти Бога?» — сказав євангеліст рунвіянинові М.Л. (Ню Йорк).

І рунвіянин відповів євангелістові правильно, спокійно й розумно. Для 72 відсотків Людства, які не є християнами, Ісус не є дорога, правда, життя. У Мусульман, Жидів, Японців, Індусів та інших є своя доро­га, є своя правда і свої розуміння Бога, і вони люблені Богом.

 

 

93   

161. «ЧУЄТЕ, МІЖ УКРАЇНЦЯМИ ПОЯВИВСЯ Лев Силенко. І при­ніс їм Нову Вість. Не визнавайте його Пророком! Не визнавайте його Віри в Дажбога». «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас». [Маттей, 7,15.]

«...Постануть Христи неправдиві й неправдиві пророки», «А ви сте­режіться». [Марко, 13,22-23.] То оце Силенко лжехристос, неправдивий пророк. Стережіться його», сказав баптист, загостивши з «Євангелією» до Українця (сповідника РУНВіри) в Оттаві в листопаді 87 року.

162. Я, ЛЕВ СИЛЕНКО, народила мене Українська мати у глиняній хатині, критій соломою. І виріс я на правому березі Дніпра.

Осінений Господнім благословенням, я не прийшов до Жидів (учнів Ісусових — Маттея, Луки, Марка, Іоана та їхніх земляків). І не кажу Жи­дам, що я Месія (Мошіягв - посланник Ягве, Син Бога Народу Ізраельського). І тому «Євангельські» слова остороги про месій-христів і фальши­вих пророків не відносяться ні до мене, ні до Українського Народу.

 

 

94  

163. ТА КОЛИ Б Я В ІЗРАЕЛІ ходив між Жидами (десь біля Стіни Плачу), і казав їм, що я, Лев Силенко, Мошіягв, Син Бога Ізраельського, то я був би фальшивим пророком, лжемесією. Жидівський месія має бути народжений Жидівською матір'ю.

І коли б Ісус прибув до Японців і почав їм казати, що не мікадо (цар Японії), а він, Ісус Назарянин, є сином Аматерасу — Японського боже­ства, Японці назвали б Ісуса фальшивим пророком.

Юдеї вважали Ісуса неправдивим Пророком, неправдивим Месією. Фарисеї казали, що Ісус «п'яниця». [Маттей, 11,19.] Ті, що привели Ісуса до Пилата, казали, що Ісус «злочинець» [Іван, 18,30.] Жиди гнівалися, коли Він (Ісус) казав, що Він і Бог — це те саме. [Ів., 10,30.] Ісус вважав себе Світлом світу. [Ів., 8,12.] Жиди, чуючи ці слова, називали Ісуса богохуль­ником, «богозневажником», і тому «повинен умерти». [Маттей, 26,65-66.]

 

 

95           

164. ІСУС «З КОЛІНА ЮДИНОГО ВИЙШОВ», Павло до Жидів, 7,14. Ісус вірив, що Жиди — Богом вибраний Народ. Він ґоям казав: «Посла­но мене тільки до загублених овець Дому Ізраїла». [Маттей, 15,24.] Мило­сердний Ісус навчав ґоїв вірити, що «Спасіння походить від Жидів». [Іван, 4, 22.]

Ісус своїй батьківській Вірі (Вірі Мойсеєвій) дав доповнення. «Не думайте ви, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов. Я не руйнувати прийшов, а доповнити». [Маттей, 5,17.]

165. ІСУС ДАВ ЖИДІВСЬКІЙ ВІРІ нові поняття. «Не противтеся зло­му. Коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу». «Хто забере сорочку твою, віддай йому й свитину». [Маттей, 5, 38-40.]

Віра Христова є реформованою Жидівською Вірою і звуть її Юдо- християнізмом. («Стандарт Жидівська Енциклопедія» пише: «Християнська релігія виросла з Юдаїзму. Ісус і всі його послідовники були Жи­дами. І Жидом був Павло — будівник ґойського християнізму». [стор. 439, Ґарден Ситі, Н.Й. 1959 р.].

 

 

96           

166. ЖИДІВ НА ЇХНІЙ РІДНІЙ ЗЕМЛІ жорстоко гнобили наїзники Ри­мляни. Жиди вважають, що Мойсеєва віра («око за око, зуб за зуб») відповідає законам Життя. Людина має право боронити себе, дітей своїх, свою гідність.

Я вважаю Юдаїзм Рідною Жидівською Вірою. В Ізраелі тепер діє політична партія з назвою «Партія Національної Віри». Індія має Індусь­ку Національну Віру (Індуїзм). Японія має Японську Національну Віру (Шінто). У Персів — Персіянська Національна Віра (наука Заратустри).

167. Є НАЦІОНАЛЬНІ ВІРИ В Алжирі, Південній Гвінейській Респуб­ліці, в Колумбії, Болівії, Чилі, Ґватемалі, Нікараґві. В Нікараґві сповідни­ки національної релігії (Рама, Міскіто, Сумо) роблять сильний опір мар­ксистському урядові, а католицькі панотці (хоч і не всі) пішли на співпрацю з марксистами.

Українці, які хочуть бути Українцями по Вірі, стають сповідниками РУНВіри. РУНВіра забезпечує Українцям право мати окремішне місце в історії духовного життя Людства. У РУНВірі визначені нові обряди, нові духовні вартості, нова культура самопізнання й самоусвідомлення.

 

 

97

168. І НАРОДИ, ЗНАЮЧИ, що Україна має свою Віру в Бога, свій Незалежний Шлях Життя, ставитимуться до Неї з пошаною й довір'ям. Будуть певні, що жодна чужа релігійна сила не зможе Україну викорис­тати проти іншої Чужої релігійної сили. Така Україна потрібна Людству на грані двох Світів.

Чим вища й благородніша буде свідомість Українців, тим більше РУНВіра матиме сповідників. Якщо в Україні житиме хоч десять міль­йонів сповідників РУНВіри, Українська національна мораль буде висо­ка. Її державна основа стане непохитною.

169. У СЕЛАХ І МІСТАХ стоятимуть Церкви — Святині РУНВіри. У Церквах віруючі славитимуть Правдивого Господа Дажбога. І святі мо­литви їхні єднатимуть їх. І звеличуватимуть Небо і Землю Вітчизни. Не­залежність (національна і релігійна самостійність) є Божою благодат­тю. Запорукою вільного самобутнього розвитку того чи іншого Народу.

Незалежність — Воля; відібрати в Людини Волю значить відібрати в неї право бути Людиною. Б.С. пише: «Умирали мої прадіди за православіє. А деякі за католицизм. І я про це довго думав. І кажу: в мене немає хотіння вмирати за чужі релігійні істини.

Я визнав духовну науку Лева Силенка, щоб моя розумова енергія була розкріпачена. Ставши сповідником РУНВіри, я став тим, ким я маю бути по природі і по Божому велінню.

Я став сам собою. Коли мене спитали, чому я визнаю «Мага Віру», то я відповів: бо я не хочу бути добрим по-чужому, релігійним по-чужому, освіченим, розумним і справедливим по-чужому».

Українці, визнавши РУНВіру, визнали самі себе Людьми Духовної Незалежности. І знають: достойними і сильними будуть тільки тоді, ко­ли будуть самі собою. Коли їхнім умом, їхньою душею, їхніми синами й дочками, і їхньою Землею не буде розпоряджатися жодний Чужинець.

 

 

98  

170. «ЛЕВ СИЛЕНКО ПИШЕ, що наші єпископи не були батьками Народу. Бо служили Чужій владі (ханам, королям, царям), які жорстоко експлуатували Українців. А я скажу: служили, бо мусили, іншого виходу не мали», пише К.С.

Ні, монах Ів. Вишенський, піп М. Шашкевич, піп А. Гончаренко ствер­дили, що архиєреї віри Христової мали можливість боронити свій закріпачений Народ. Але вони ніде не виступали проти жорстоких рабовлас­ників. Бо й самі були рабовласниками.

171. Є ПРАВДА СВЯТА, ЯК БОГ: в Україні-Русі Церква Христова не стояла по стороні Народу. Вона була мачухою, а її архиєреї (єпископи й попи) оборонцями цієї Церкви-мачухи. І про це чітко пише й мит­рополит Василь Липківський.

У Києві у св. Софії митрополит Василь Липківський 12-14 жовтня 1921 року, проголошуючи постання УАПЦеркви, об'явив: «Тепер вже ми маємо свою рідну матір, свою церкву святу Українську, яка зверта­ється до вас із словом Христовим нашою рідною мовою».

Очевидно, ця «своя Церква» по-духові Грецька (по ритуалах і розуміннях Віри Христової). Отже, «не своя». Та вона вже адміністративно не підлегла ні Грекам, ні Москалям. І митрополит назвав її «своєю рідною матір'ю». Перед цим (від 988 року до 1921 року) вона (Церква Христова) в Україні-Русі була мачухою, яка до Українців говорила чу­жою мовою, гнобила душу й розум Народу.

 

 

99   

172. НЕМАЄ МОРАЛЬНИХ ПІДСТАВ 1000-ліття хрещення України- Руси відзначати, як свято Народної Волі, Радости, Щастя. «Леве Си­ленко, ваше нещастя в тому, що ви сліпо залюблений в рідний Народ. Ви Українцям говорите Правду. Ви думаєте, що вона їм потрібна? Вони не знають, що з Правдою робити? Їм потрібна брехня, і ще раз брехня, але солодка, яка бере їх за збайдужілу душу!

Українцям говорили Правду П. Скоропадський і С. Петлюра, чисту Правду. Але чи всі вони їм повірили? Відомо, що в цей час лунали всюди облудні, але привабливі гасла Леніна: «Земля — селянам. Заводи — робітникам. Геть попів!» І частина Українців пішла з Леніним, і пома­гали йому бити Петлюру і Скоропадського, і цим самі ж собі затягали петлю на шиї. Які люди, така в них і доля», пише М.П.

173. КОЛИ МІЙ НАРОД ЗАВДАВАТИМЕ МЕНІ БОЛЮ, глумитиметь­ся, я терпітиму. Він не винуватий: його з колиски навчено не шанувати себе. Не шанувати тих синів, які борються за його кращу долю. Та він скоро пробудиться.

Я вірю, що мій Народ добрий, і його сини повинні йому говорити Правду, і тільки Правду. Життя, яке б воно не було миле й дороге, вар­то без вагань віддати за найбільше в світі щастя — за щастя сказати Народові Правду. Сказати все те, що є на душі, все те, що хвилює сер­це й тривожить розум. Сказати, щоб бути чесним з собою, з Народом, з Богом, і цим ощасливитися.

 

 

100

174. «ПРИЙШЛИ ПОГАНСЬКІ «ДАЖБОГИ» з ненавистю до Бога й Церкви», — пише митрополит у «Великодньому Посланні»: ім'я митро­полита не подаю, щоб він не думав, що я маю на меті його кривдити.

Д-р М.Ю. пише: «Коли я почув від пан-отця про «поганських дажбогів» і про те, що Лев Силенко робить віруючих безбожниками, я діс­тав «Мага Віру». Прочитавши, радісно сказав дружині: Є Бог! Силенкове розуміння Бога зробило мене віруючою людиною, я гордий РУНВірою. І вірю, що наш Народ не схоче в Третє тисячоліття їхати на перестарілому возі православія.

У нас в родині є релігійна терпимість. Бабуся вірить, що Господь Саваот має довгу бороду, довге одіння, живе в небі. Він з ребра зробив жінку, в наметі в Авраама обідав, розмовляв (очевидно по-гебрейському) з Сарою у справі її вагітности. Бачу, таке розуміння Бога цілком відповідає тому рівневі духовости, що бабуся має. Називала мене без­божником. Тепер знає, що я маю молитви і вірю в Бога, тільки в нас не однакове розуміння Бога».

 

Теги:

Схожі статті

  • 30.03.2016
    1557

    …Та знаю я, хлопче, хто тебе на мене навів… Мій племінничок, котрий ото плота зробив з порожніх

    ...
  • 03.03.2016
    1834

    Головне, щоб коло фараона
    Стати "незамінним" візирем.
    Фараону хай блищить корона,...

Медіа