Література

Котрий день, напролом через хащі, поля та провалля,
Через гори й струмки він самотній поранено брів,
І лягав його слід радіально, зигзагоспірально,

Мов сліпе сиротеня
Гнане степом навмання,
Голе перекотиполе,
Де тепер твоя рідня?

На предкових ланах у скіфськім балахоні
Під зливою, в стерні, стоїть моя душа.
А череда корів заклякла ніби сонна,
І жуйки не жує, і в шкоду не руша.

Хіба не ви, стискаючи нагани,
На барикади лізли повні зла?
Хіба не ви чавунними ногами
Трощили двоголового орла?

“І скінчився той рік, і вони прибули
до Іосифа другого року і сказали йому:
“Нічого не залишилося перед нашим
паном — хіба що наше тіло і наша

...

Невгамовні вітри напинають вітрила...
І куди потягло мандрівних сіромах?
Вороги нам давно забуття сотворили,
Але жде Пенелопа і син Телемах.

Ну й що тобі з твоєї правоти ?
Ну й що з того, що логіка залізна,
Як волі не вдається зберегти.
І знов. І знов раба твоя Вітчизна.

Нездатного здобути Божий дар
Користування мозком, як руками
Тяжкими барахольними мішками
Оглушить рабовласницький базар.

“ Церков-домовина Розвалиться
і з-під неї Встане Україна. ”
Тарас Шевченко

Як українська стрінеться тобі
Душа, що потребує допомоги,
Спаси її в життєвій боротьбі,
За це спасіння матимеш від Бога.

Ми все життя боролися за мову.
Вони-боролись тільки за права,
В них капіталів наших — як полови.
У нас, як завжди, — в нас одні слова.

Медіа