Вража віків нерозгадане плетиво.
Немало віддано, а скільки віднято...
Надія, крихтами по крихті зметена,
Так і вмирає, ніким не піднята.

По ній ми топчемось, як по непотребі
Мовляв, то - крихти лиш, а не щось ці леє.
І де ті руки підступні, котрими
Було, надіє, тебе розвіяно?..
Мовчить історія - уста їй сплетено
Хитросплетіннями життя й борні
Вража віків нерозгадане плетиво,
Квазізмудроване у наші дні.

25.70.1964

Теги:
Джерело: журнал "Сварог", №10, 1999

Схожі статті

 

Медіа