На свято Покрови острів Хортиця зустрів рідновірів теплим днем. На святилищі-обсерваторії, якому понад 4 тис. років, сини і доньки Русі-України прославили Пресвяту Покрову - Землю Рідну, яка прийме до лона свого померлих і породить нових дітей - свята Вона для нас! Тому наші воїни свято бережуть Рідну Землю, щоб було де жити роду нашому.

Окрім запоріжців, в неділю 2 жовтня приїхали представники і духовні провідники громад з міст Дніпро, Сміла, Нікополь. Прославивши Рідних Богів і Предків рідновіри очистилися чотирма стихіями і були благословенні святим Покровом. Кожен учасник мав понести з собою віру в єдність Роду і його захист. Чарівний музичний

Присвячено коханому чоловікові В'ячеславу Ушакову

Автор: Шуваєва О.Ю. 

Я не хочу для тебе грати в Богиню Війни! 
Я не хочу вини вином напувати душу! 
Все мине, біль мине, тебе зорі ведуть у сни 
де із піни морської Афродіта виходить на сушу... 

Як із піни морської, сказати земними словами 
ще не вміє, не знає твоєї, козаче мови... 
А за неї розкаже тобі напівподих, погляд 
що було, що є і що буде понад світами... 

Я не хочу для тебе грати в Богиню Війни! 
Я не хочу, не буду, не можу! Чуєш? Чуєш?! 
коли сіллю рани свої у душі залікуєш 
Все мине! Тебе

Присвячено коханому чоловікові В'ячеславу Ушакову

Чому сльози мають очі?
Чому серце має крила?!
І чому твої вітрила
чорнотою квітнуть ночі...

Чому квіти тягнуть руки,
Аж до Сонця і до Бога?
А тебе веде дорога...
Від кохання і до муки?!
Чому вірші мають душу,
Почуттями гріють в стужу?
і стежинки, що сплелись
між нами морем розтеклись...
Чому сльози мають очі?
Чому серце має крила?!
І чому твої вітрила
чорнотою квітнуть ночі...
22-08-2016
м.Бровари
Україна

Подаруй мені, милий, у вікнах світання. 
Подаруй мені вічність без смутку і сліз! 
Хай спочине роз"ятрене серце... 
Хай спочине душа в оберегах беріз... 

Тут свободи не має, маршрути тут вічні 
де не можна відкрити поранену душу 
Поцілунок гірчить - це Любов ти посіяв 
Ти посіяв, я - виплекать мушу!!!

23-08-2016
м.Бровари
Україна

Вчора провів екскурсію групі американськихз туристів по Києву, в історичному музеї Трипіллі. Тема екскурсії була - Прадавня історія України. Дуже дивувалися, що колискою всієї земної цивілізації є Україна. Я навів праці десятків амерканських, європейських та індійських вчених які пишуть про це в своїх книгах. Потім знайомили їх з діяльністю Труханівської Січі, де виховують дітей в козацькому дусі. Дуже приємно, що американці стали цікавитись нашою прадавньою історією. Ще б українці нею зацікавились!

Велес – один із проявів Всемогутнього Рода нашого, покровитель варни Відаючих, які через свого Праотця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він научитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян. Він покровитель співців, поетів та музикантів. Мудрість Велеса світлом ллється, все навколо висвітлюючи і зміцнюючи. Як головний Бог-оракул, Велес у давнину мав багато присвячених йому храмів по всій Слов'янській землі, зокрема й у Київській Русі.

Хоча Велес є покровителем нічного часу, він мав певний зв'язок із Сонцем. Ось як Велесова Книга пояснює це: "Молили Велеса, Отця нашого, хай потягне в небі Коня Суражого, і хай прийде до нас

Боги мудрості, прошу про наснагу
Відшукати істину, прагнути до знань!
О, Величні! Прошу й про відвагу
В таємничі надра йти без злих вагань.

Час тече як завжди, а я мимоволі
Десь згубила віру в те, що є нове,
Душею незвідане на стежинах долі.
Може заблукала в лігво змійове?

Боги мудрості, шлях дайте узріти,
На ознаку шани Вам требу лишаю!
Знаю, віри пломінь в силі відігріти,
Безвір’я най згине! Мудрість закликаю!

(c) Fialkora

Заради мене, що готовий зробити..
Які ріки глибокі переплести?..
Злі й буремні напасті скосити..
Чи квіти чарівні в вінок вплести?..

Не збагну в чому сенс зволікати..
І ця дивна й жорстока забава..
Дурна звичка "з'являтись-зникати"..
Що між нами? Цей рай чи канава?

Встану ранком і вмиюсь росою..
І думки, що так крають, зітру..
Я для себе - русявки з косою..
Квітку щастя й свободи зірву

Ну, а ти залишайся страждати..
Заблукав вже у світі примар..
Я хотіла тебе врятувати..
Аби взнав ти тепло моїх чар..

Мої чари - це промені світла..
Ти ж забув всіх богів імена..
Я чекала на тебе

Брате прадавній, врятуй же в час смути,
Заміси вариво з крові дракона і з рути,
Трави в котлі гіркі і солодкі з'єднай, 
Сльозинку щирості в суміш додай...

Хай відродиться душа з попелища,
Знай віднайдеться та книга з горища,
В ній записали потужне закляття,
Як подолати злостиве прокляття...

Знаю, що сильна й що захисти маю,
Та оборону вже кволо тримаю,
Певно то втома життя поміж люду..
Брате, не треба казати осуду...

Вірю в те коло, що склалось з віками,
Боги вписали зв'язки поміж нами..
Знаю, зцілить дух прадавня замова,
Брате, твори в Яву магію слова!

(с) Fialkora

Вірити у те, чого не було, у вигадку, у те чого не знаєш, у те, що є психологічним збоченням, то є найдурніше, що може людина, бо ця хвороба - заразна, і у першу чергу для найближчих - РОДичів.
Хто цікавився давньою історією, і хто сподобився проаналізувати факти, які виклали УПЕРЕДЖЕНІ історики (а неупереджених апріорі бути не може), той давно вже знає звідки коріння "аврамічних" релігій. Свого часу банду ХАБІРУ, а це і є західносемітське плем'я левіт, було ВИГНАНО з Єгипту до пустелі Сіону. Так було насправді. Але хабірські мудрогелії написали, що, буцімто, то був ІСХОД З ЄГИПЕТСЬКОГО "РАБСТВА"... Звичайно, кому

Цю вічну ніжність на хвилину чи на мить
Не залишай, будь ласка, без уваги
У серці туги терції та спраги,
В очах струна зі сліз твоя бринить...

В душі аккорд липневих днів. Шепочуть
Цунамі, то загасають, то клекочуть,
І знову про любов усі вірші...
ще почуття для тебе і живі!

Твоя гармонія липневого дощу!
Нап'юся небозводом досхочу!
Метелик райдугами долі зав'язав
Ти безсоромно спокій серця вкрав...

В очах струна зі сліз твоя бринить
У серці туги терції та спраги,
Не залишай, будь ласка, без уваги
Цю вічну ніжність на хвилину чи на мить.
25-07-2016
м.Бровари
Автор: Шуваєва О.Ю.

Шановні українці!

Дивлячись, як спокійно марширує орда московського пархату по Харкову, розуміємо, що влада, як і в 2014 році, повністю бездіяльна і нам варто сподіватися лише на свої сили.
Тому пропонується:

1. 11-12 липня, в містах організувати координаційні зустрічі керівників усіх націоналістичних структур, партій, рухів, громадських організацій. Виробити план дій і делегувати представників до своєї області, для створення потужного штабу самооборони.
2. 13- 14 липня провести організаційні заходи в областях, узгодити взаємодію і координацію, призначити відповідальних.
3. Визначити міста, в яких ця хресна хода має бути зупинена.
4. Фото та відеозйомка має бути масована, особливо організаторів та координаторів ходи.
5. Бути готовим до провокацій,

Нехай розквітнуть зорі білими трояндами,

Про неї пензлями чарівними і фарбами

Згадають казкарі. А ти її поклич.

Крізь кам’яне мовчання зачароване,

Невимушено, випадковістю хвилин,

Крізь вір-не-вір, крізь блискавки і грім,

Усе, що вічне і прекрасне, незруйноване.

Нехай розквітнуть зорі білими трояндами,

І всі Амури душі закохають в ніч…

02-07-2011

м. Київ

Надруковано в літературному часописі «Хортиця» №5 2013 р.
 Авторські права захищені.

Ти вчив мене дивитись трошки байдуже і зверхньо на інших.

У темпі вальсів вчив мене грації рухів. Ти надавав вишуканості і блиску кожному дню, що проходив у нашій компанії, й спливав у мріях італійських скрипок, золота і кришталю... Ти тривав так довго, як міг, притримуючи ніжно за руку і обіймаючи мої плечі шовковими простирадлами, обгортаючи мій стан у найдорожчі французькі мережива. Ти напував мою спраглу виснажену душу солодким вином, і лише перлини-зірки на темно-синьому шовку солоної морської безодні підкреслять твої сутінки.

21-09-2010

м. Київ

Збірка «Білий дощ». — Запоріжжя, ВУТ «Просвіта» ім.Т.Г.Шевченка, Запорізьке обласне об’єднання, 2011. — 48с. Авторські права захищені.

Я надто незалежна, щоб сумувати за ним, а він надто гордий, щоб сказати мені щось ніжне, щось що зачепило б мою таку примхливу і вибагливу, душу.

Я не подзвоню перша, хоч як би не хотілось і без запрошення не приїду, як сніг на голову... А він не напише листа, не постукає першим, не заскочить зненацька, бо вихований вище за це... не кричатиме на мене, хоч як би його не їла ревність та любов... Тільки дивитиметься та мовчатиме... А я ридатиму вдома, щоб ніхто не бачив моєї істинної натури, буду з'їдати тонни антидепресантів і випивати літри цієї дивної гіркої і смачної кави,

Твій білий гангстерський капелюх мирно спочиває на полиці.
Твої білі джинси нагадують непристойну, пристрасну Італію. Твій погляд сповнений таємничим сенсом.

Ти дивишся наче крізь мене й бачиш мою душу наскрізь. Твоя гітара давно забула твої
улюблені акорди, твоя кава застигла, сонце в зеніті – спека…
Шматочки льоду на дні склянки швидко перетворюються на прісні сльози. І я тану
під твоїми пальцями...
Пара-трійка акордів, ти помилився вперше в житті. Може винна у всьому спека?
Йду по піску ближче до синього моря, сухий вітер грає з моїм волоссям. Я знаю ти
зараз дивишся на мене, а я посміхаюсь.
Білу сукню обійняло гаряче

Змішана авторська техніка.

Серпень 2013 р.

м. Бровари

Україна

(Выставка «Монологи и диалоги». Литературный вечер "В стиле "Ню". 18-11-2013)

Присвячено Вячеславу У.

Твоя любов не зрадить і не запече!
Бентежне серце калатає лунко…
Коханням розтривожить  поцілунки…
У ніжність загортаєш світ плечей…

А небозводи потопають.
Увитинанках-спогадах
щасливі я і ти,
Мені би почуття у вишиванках

Посеред літепла твого знайти

А я тебе невідпущу ніколи!!!
Багатослівність почуттів, ранкові зорі,
я потопаю у твоєму морі…
І сонце котиться по видноколу….

У ніжність загортаєш світ плечей…
Бентежне серце калатає дзвінко…
Сьогодні я найщасливіша жінка
Твоя любов не зрадить і не запече!

1-07-2016

 м.Київ

Україна

....бо ще стільки зірок,
котрі можна сховати в глобальність кишень,
залишаючи небо нагим.
Не соромлюсь їх красти для тебе, наче яблука з раю…
Не соромлюсь, бо знаю, що буде солодким наш гріх.

М.Буряк

Ще стільки мрій можна сховати в сон,
в глобальність стандартних марев,
Лише у засіках фальші мені захотілось мовчати
про щастя двох сердець, що тепер в унісон
Я не соромлюсь мовчати тоді,
коли неможливо дивитись тобі у очі,
тоді, коли хвилини здаються роками,
тоді навіть ти не належиш собі...
Залишаю небо цнотливим для тебе,
Залишаю попіл снів,
у яких не знайшла твоїх алегорій,
Залишаю листи, що так і

Присвячено В'ячеславу У.

Коли вуста зрікаються вогню,
Коли тебе я згадую, мій милий!
Я цілувала б і стерню, 
де ми ходили!

Коли у пік найбільших в світі див,
окрилені ми разом, і
не знала я: Любов - не виліковна часом...

Коли вуста зрікаються! Й тепер
у сутінках мого тремтіння,
я відчуваю, ти затерп в очікувань склепінні

Коли тебе я згадую -
Зоря запалює чужу стерню...
І серце квилить...
вуста зрікаються вогню!
Я згадую...
Я згадую й люблю тебе, мій милий!

21-05-2016

м.Бровари