'Насправді ж вони борються не проти Віри Христової,
а проти українців і української культури,
і допоки цього не зрозуміють, доти будуть інструментом
лібералів в боротьбі з Церквою.
Український націоналіст не може бути язичником!
Язичник – не українець!'(с) Дивний Східняк

Що ж, подібної статті варто було очікувати, адже якщо діяльність українських язичників була помічена оппонентом, то і відбувається вона не дарма.

Останні роки ми можемо спостерігати не дуже приємну картину агонії язичницьких течій і перетворення їх на субкультуру. На черговому повороті історії взаємин християн і язичників в Україні випливає цілком закономірна стаття від представника православних фундаменталістів із натяком на причетність православної церкви

Мені довелося бути в Києві під час ввезення в Києво-Печерську Лавру мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння цим мощам: люди по черзі прикладалися губами, порушуючи цією дією всі мислимі гігієнічні норми, до заскленого кубу, крізь який просвічувався якийсь зморщений плямистий череп. Видовище було невимовно жахливе і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?

Однак "потужна" вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів - ну, а як ще їх назвати?

При цьому, якщо скласти всі рештки і останки культових предметів і тіл, розкиданих по всьому світу і виставити

Зусиллями ісусіанських "просвєтітєлєй" було знищено всі джерела ведичного коріння, чи як "просвєтітєлі" називають "язичницьког", або "поганського" напрямку розвитку суспільств.
Деякі факти, які доволі широко відомі: (по встановленому насильницьки ісусіанському рокочисленню)

У 57 р. знищено книгозбірню в Ефесі.
У 64 р. у навмисному підпалі імператором Нероном у Римі гине бібліотека.
У 80 р. підпал книг у бібліотеці портика Октавія в Римі.
У 188 р. влаштована християнами пожежа в бібліотеці храму Юпітера в Римі.
У 191 р. через підпали і пожежі загинули книги в декількох бібліотеках Риму.
У 208 р. через пожежу в книгозбірні загинули книги, під час заворушень у Шангані.
У

Велес – один із проявів Всемогутнього Рода нашого, покровитель варни Відаючих, які через свого Праотця отримують здатність пізнавати світ Прави, Яви та Нави. Він научитель ворожби та чарівництва, таємний і многомудрий Бог Слов’ян. Він покровитель співців, поетів та музикантів. Мудрість Велеса світлом ллється, все навколо висвітлюючи і зміцнюючи. Як головний Бог-оракул, Велес у давнину мав багато присвячених йому храмів по всій Слов'янській землі, зокрема й у Київській Русі.

Хоча Велес є покровителем нічного часу, він мав певний зв'язок із Сонцем. Ось як Велесова Книга пояснює це: "Молили Велеса, Отця нашого, хай потягне в небі Коня Суражого, і хай прийде до нас

Уже мабудь нікому не потрібно пояснювати, що крім світу явного ( Яви) в якому ми живем, існує і світ невидимий, тіньовий, населений невидимими сущностями. Ті процеси які проходять в невидимому світі, іздавна люди називали магічними, обо чарами. Вплив магії на повсякчасне життя людей дуже велике.

В усі історичні періоди життя на землі, завжди існували люди які володіли таємними знаннями. Носіями таких знань на території України- Руси на протязі тисячоліть були волхви. Вірячі в силу магії і здатність предметів наділених магічною таємною силою впливати на захист людини та на майбутні події, люди в повсякденному своєму житті використовували предмети наділені такою силою

В родині велике щастя-сьогодні народилася дитина! Над помешканням батьків з'являється Божественне веселкове світло, всі рідні і близькі люди відчувають особливий стан радості і піднесення, бо продовжується Рід.

Сорок днів ніхто сторонній в хату не заходить, лише медпрацівники, за потребою, та кровні родичі чоловіка та дружини. Батьки обирають ім'я дитини, вирішують дату Посвячення, та питання Кума і Куми, по давній українській Традиції. Після Обряду Дитина називається Божатко, а Куми-Божаті. Також , в нашій Традиції існували Ініціації, які проводились для дітей, по досягненню певного віку.

Наступний важливий Обряд-Вінчання і Весілля.

Нещасливі в шлюбі, злі і недобрі люди , попи і вся чорноризна

«Що практично означала акція Володимира?

Уявіть собі таке: росте тисячолітній Дуб, має буйну крону, могутнє гілля, коріння, занурене в глибини рідної землі; він дає притулок тисячам птахів, затишок людям, подорожнім, сіячам, він формує структуру довколишніх ґрунтів і навіть погоду й клімат у своєму краї, він невіддільний від того мікрокосмосу, де колись проріс пращурівський жолудь, давши такий благословенний паросток... Потім приходять якісь зайди, зрубують велетня. З гуркотом, стогоном і болем гримнулося вікове дерево на