Ыыыы…Тут такоє: в Презідєнти
Я, парні, как-то так пройшов,
Шо історічніше момєнту
Ніхто у світі б не знайшов.

Тому усіх, з собой, любімим,
Щіро вітаю вас, друззя!
Завтра вєрньом Донбас із Кримом,
І всьо, шо можно і ніззя.
І так галопом, понємношку
Впадем в економічний рост.
Посадим всіх і ще й картошку -
Це, щоби мало не здалось.
Зарплату в доларах падгонім,
І в євро пенсії для всіх.
Есесесеру узаконім,
Усе намажемо на хліб.
Но, пацани, скажу від серця:
Війна так скоро не пройде.
Тому косити вам прийдеться
І в цьому приклад – президент.
Не бійтеся: страна без війська -

В одному не зовсім маленькому місті, в районі зі щільних "хрущівок", обжитих щирими українцями з добрими дулями в кишенях. Чого з виду і не скажеш через тверді узори на вишиванках і кошерну солов`їну мову, жив собі Мішка. 

І все в нього було добре, поки не надумав він покінчити із заробітками в Тридесятому заморському королівстві та, повернувшись до України, робити щось своє.

І був на тому районі "хрущовок" шматок цокольного поверху, площею 180 м.кв. Колись давно, коли Мішка ще був малим, в тому цоколі була шахова школа. А потім школу закрили і відкрили крутий офіс місцевого рішали бухгалтерських та летальних питань.

Приємно – пити ранкову каву із найкрасивішої чашки в будинку.
Зовсім не складно – вітатися із сусідами.
Це не важко – побажати гарного дня касиру в магазині, де ви регулярно робите покупки.
Це не важко – сказати «Дякую!» водієві маршрутки або таксі, який довіз вас.
Це не важко – кивнути з вдячністю машині, що пропустила вас, навіть на пішохідному переході.
Це не важко – не смітити на вулиці.
Це не страшно – притримати двері, щоб вони не вдарили того, хто йде слідом за вами.
Це не страшно – сказати «Вибачте!», якщо ви зачепили когось випадково.
Це легко – зробити комплімент

Кожна людина рано чи пізно задає собі запитання: «У чому сенс життя?», «Як стати щасливим?», «Як жити без хвороб і негараздів?», «Як бути успішним і заможнім?»…

Адже не в радість багатство, коли людина самотня і хвора; не дає насолоду великий будинок, коли у ньому не сміються діти і немає ладу; не приносить задоволення робота, коли тебе дратує колега чи отримуєш мізерну зарплату; немає злагоди у сімейному житті, бо відчувається образа і невимовний сум за невисловлені почуття до своїх батьків…

Віктор Валентинович Бабій, народний цілитель, лікар від Бога, організував «Школу здоров’я та довголіття». Він допомагає людям відшукати свій шлях до себе,

http://zaxid.net/news/showNews.do?mozhe_shhe_knizhki_v_bibliotekah_paliti_budemo&objectId=1424983

"...релігійні організації звинуватили ковалів в окультизмі та відьомстві...".

"...«Ворожіння і все негативне від інших народів брати не можна. Не наслідуйте це, бо прийде велике покарання – війна, голод. Ворожбитство зараз дуже поширене, люди йдуть до них і гинуть. Треба подивитися, до чого схилятимуть ці дії, і чи потрібно це нам. Відьомські практики приведуть покарання. Якщо хтось з ковалів до нас не приїде, то приїдуть інші, які принесуть світло. Інакше зло прийде до нас», - вважає отець Порфирій Шумило з монастиря отців Василіян.".
"...Марія Ільків (директорка школи-садка, як не прикро). Активістка наголосила, що вона готова протестувати проти фестивалю: - "Ми

Перші русалини.  Це традиція ДО християнська.
На третій тиждень квітня починає зацвітати жито. А з води виходять русалки і гуляють полями.
Звідти й поливання водою дівчат (а згодом і всіх зустрічних)...

Звичайно - легенда. Але реальне підгрунтя - природне життя.
Після ВеликДня - Новоліття (весняного рівнодення) на Червоні гори парубки знайомились з дівчатами, зав'язувались стосунки, майбутні родини. І от ті дівчата, що залишились без пари, ставали русалками, звабницями, в пошуках пари. Оскільки душових тоді не було, і люди купались в річках (кожен день баню ж не протопиш), то й парубки тишком підглядали за тими русалками, що купались в річці. Уявляєте,

Гімн - це мантра, заклинання, що якнайчастіше і найрозповсюдженіше повторюється гуртома для того, щоб народ, який його співає, мав здійснення всього того, що в ньому промовляє. Це пісня-возвеличення народу, його духу, віри в нинішнє і майбутнє. Оскільки той, що зараз є, Гімн України за змістовністю не є саме тим за призначенням, а більш виконує функцію реквієму: "душу й тіло ми положим" і програмування на очікування загибелі: "ще не вмерла...", постільки пропоную свій варіант тексту, яким має бути справжній наш Гімн.

Позитивний і натхненний

Гімн України

Всі шанують України і славу, і волю,
До нас, браття-українці, всміхається доля.
Зникли наші вороженьки,

Мені довелося бути в Києві під час ввезення в Києво-Печерську Лавру мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння цим мощам: люди по черзі прикладалися губами, порушуючи цією дією всі мислимі гігієнічні норми, до заскленого кубу, крізь який просвічувався якийсь зморщений плямистий череп. Видовище було невимовно жахливе і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?

Однак "потужна" вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів - ну, а як ще їх назвати?

При цьому, якщо скласти всі рештки і останки культових предметів і тіл, розкиданих по всьому світу і виставити

Шановні українці!

Наближається чергова дата, яку мертводухе християнство,підло і безсоромно намагається підтасувати під древній український Звичай.

Як відомо, з церковного календаря, церква відзначає 14 січня своє свято, Обрізання христа господня. Церква повчає, що Празник Обрізання говорить нам насамперед про жертву й самовідречення. Нема правдивої служби Богові без дотримання Божих Заповідей та сповнення християнських обов’язків. Тобто, як зрозуміло, що кожен християнин, мав би відвідати в ці дні хорошого хірурга, якщо , по якійсь причині, його не обрізали, на зразок суса христоса в восьмиденному віці. Інакше ніхто не має права вважати себе християнином, бо нема жертви егові, нема і виконання юдохристиянських

Колодій Масляна

Для «любителів» відзначати Масляну на юдо-християнський кшталт повідомляємо, що термін «колодій» увійшов до українських писемних джерел більш як 400 з лишком років тому, цебто в добу козаччини, проте на думку більшості дослідників української старовини він занурений своїми коріннями у дохристиянські часи, можливо навіть до матріархату, адже у святкуваннях Колодія простежуються елементи глибинних вірувань, головними дієвими особами в яких було жіноцтво.

Обряд «Колодки» або ж «Колодія» відзначали напередодні Великодня, в народі його ще називали «сиропусним». Цей тиждень був останнім терміном коли ще можна було справляти весілля...

Отже тих парубків які не встигли оженитися чекала «жорстока жіноча кара» -