Ыыыы…Тут такоє: в Презідєнти
Я, парні, как-то так пройшов,
Шо історічніше момєнту
Ніхто у світі б не знайшов.

Тому усіх, з собой, любімим,
Щіро вітаю вас, друззя!
Завтра вєрньом Донбас із Кримом,
І всьо, шо можно і ніззя.
І так галопом, понємношку
Впадем в економічний рост.
Посадим всіх і ще й картошку -
Це, щоби мало не здалось.
Зарплату в доларах падгонім,
І в євро пенсії для всіх.
Есесесеру узаконім,
Усе намажемо на хліб.
Но, пацани, скажу від серця:
Війна так скоро не пройде.
Тому косити вам прийдеться
І в цьому приклад – президент.
Не бійтеся: страна без війська -

Фотографія на пам'ятнику - це невід'ємний і основний атрибут будь-якого меморіального комплексу. Ми пропонуємо досконалу новинку в виготовленні ритуальних пам'ятників, яка вже встигла здійснити справжню революцію в зовнішньому вигляді монументів!

Fotosklo - це красива, сучасна альтернатива вибитим портретам на пам'ятниках і пересічній фотокерамиці. Ніщо так не передає мить життя як хороша, якісна фотографія.

Завдяки нашій новітній технології портрет виходить яскравим, барвистим, живим…

Fotosklo - це унікальна запатентована технологія виготовлення портретів або будь-яких інших зображень в багатошаровому склі.

Фото в склі - виготовляється шляхом запікання під високим тиском і температурою, зображення надруковано на склі та загартованого під УФ лампами. Не варто

Після мирного і безкровного проголошення Незалежності України, 1 грудня, 1991 року, українці сподівались, що вільна, незалежна держава постала назавжди, забувши ту аксіому, що свою країну потрібно будувати і зміцнювати щоденно, бо слабкі у цьому світі не виживають.

І керувати Україною має державотворець, патріот, націоналіст, освічена, грамотна і досвідчена людина. Був би обраний Вячеслав Чорновіл, то пішов би розвиток нормальним, цивілізованим шляхом. Але обрали Леоніда Кравчука, очільника  компартії, яка  і робила все, щоб України не було. Кравчук швидко створив умови для пограбування українців, земля, промислові підприємства були розпродані за безцінь і Україну охопила нечувана економічна криза.

Висновки народ не зробив. Тому

В одному не зовсім маленькому місті, в районі зі щільних "хрущівок", обжитих щирими українцями з добрими дулями в кишенях. Чого з виду і не скажеш через тверді узори на вишиванках і кошерну солов`їну мову, жив собі Мішка. 

І все в нього було добре, поки не надумав він покінчити із заробітками в Тридесятому заморському королівстві та, повернувшись до України, робити щось своє.

І був на тому районі "хрущовок" шматок цокольного поверху, площею 180 м.кв. Колись давно, коли Мішка ще був малим, в тому цоколі була шахова школа. А потім школу закрили і відкрили крутий офіс місцевого рішали бухгалтерських та летальних питань.

Приємно – пити ранкову каву із найкрасивішої чашки в будинку.
Зовсім не складно – вітатися із сусідами.
Це не важко – побажати гарного дня касиру в магазині, де ви регулярно робите покупки.
Це не важко – сказати «Дякую!» водієві маршрутки або таксі, який довіз вас.
Це не важко – кивнути з вдячністю машині, що пропустила вас, навіть на пішохідному переході.
Це не важко – не смітити на вулиці.
Це не страшно – притримати двері, щоб вони не вдарили того, хто йде слідом за вами.
Це не страшно – сказати «Вибачте!», якщо ви зачепили когось випадково.
Це легко – зробити комплімент

Коли у сусідів було весілля, Марина була геть не своя. Віталія вона любила ще зі школи, але признатися нікому не могла. Хіба писала собі вірші у щоденнику. І тут – весілля. Через дві хати лунала музика, сміх. І вона ж запрошена. А як піти? І вона пішла. Привітала квітами наречену, побажала їм щастя і непомітно зникла.

Та музика довго не давала заснути Марині, бентежила серце і ятрила душу…

Вона була старшою від Віталія на два роки. Вони разом ходили до школи, разом гралися на вулиці, ходили одне до одного й додому. Зростали, як рідня. Знала, що він завжди поруч… Та

За потужне, концентроване невігластво.

Цитую грубенький роман "Ніч після сходу сонця" номінантки на Шевченківську премію Катерини Мотрич:

Вони зустрілися зовсім випадково… На вулиці біля сільського парку. Та погляди їх зустрілися і вони відчули оте особливе почуття, яким обдарувала людину сама Природа, коли вже не можна забути… Наталку той погляд пронизав ніби стріла. Вона стояла, як укопана, і дивилася на незнайомця. Її і так рум’яні щічки розчервонілися і дівчина опустила очі. «Де вона його бачила?» – промайнуло в голові.

– Наталочко, привіт! Як справи? Ти мене не впізнаєш? – щиро посміхався до неї молодий чоловік. – Ми ж майже сусіди!

Він зовсім змінився, змужнів і став справжнім красенем. Як вона могла не впізнати Василя, який мешкав на сусідній

Я вас люблю! Проходив семінар на тему: «КОДИ ТА БЛОКИ СВІДОМОСТІ. МЕХАНІЗМ ЗНЕЦІНЕННЯ. КРОКИ ДО ВІДЧУТТЯ ДОБРОБУТУ».

Щиро дякую керівнику проекту, Вчителю школи «Здоров'я і довголіття» Віктору Валентиновичу Бабію за Знання і Мудрість.

На семінарі ми підбирали ключі до коду свідомості; навчалися, як позбутися образ та інших негативних почуттів; включали фінансові потоки; намагалися віднайти джерело проблем, які ведуть до руйнівних програм, життєвих криз і хвороб; на прикладах бачили, що лікуватися можна без медикаментів, а за допомогою усвідомлення джерела проблеми.

У черговий раз зрозуміли, що діти хворіють від конфліктів між батьками; що не налагодивши свої стосунки із чоловіком (дружиною), ми не

Кожна людина рано чи пізно задає собі запитання: «У чому сенс життя?», «Як стати щасливим?», «Як жити без хвороб і негараздів?», «Як бути успішним і заможнім?»…

Адже не в радість багатство, коли людина самотня і хвора; не дає насолоду великий будинок, коли у ньому не сміються діти і немає ладу; не приносить задоволення робота, коли тебе дратує колега чи отримуєш мізерну зарплату; немає злагоди у сімейному житті, бо відчувається образа і невимовний сум за невисловлені почуття до своїх батьків…

Віктор Валентинович Бабій, народний цілитель, лікар від Бога, організував «Школу здоров’я та довголіття». Він допомагає людям відшукати свій шлях до себе,

'Насправді ж вони борються не проти Віри Христової,
а проти українців і української культури,
і допоки цього не зрозуміють, доти будуть інструментом
лібералів в боротьбі з Церквою.
Український націоналіст не може бути язичником!
Язичник – не українець!'(с) Дивний Східняк

Що ж, подібної статті варто було очікувати, адже якщо діяльність українських язичників була помічена оппонентом, то і відбувається вона не дарма.

Останні роки ми можемо спостерігати не дуже приємну картину агонії язичницьких течій і перетворення їх на субкультуру. На черговому повороті історії взаємин християн і язичників в Україні випливає цілком закономірна стаття від представника православних фундаменталістів із натяком на причетність православної церкви

Всяк Рід од віку мав Чурів і Пращурів, що відійшли перед віками, То ж пам'ятаймо про них, та будем достойні їх в чистоті душ і тіл наших! Так говорить одна з рідновірських молитов. А ще, той народ, що не знає своєї історії, не має майбутнього.

Наші предки скити (Скіфи) знали свій рід до сьомого коліна. Вивчаючи свою історію та історію України, яку викривили та спаплюжили всякі чужинці та окупанти на протязі століть, наша громада ,,Мудрість Велеса'' вже більше 17 років робить поїздки по історичним та рідновірським місцям нашої країни. Проводимо славлення Пращурів, молимося Рідним Богам, вшановуємо загиблих героїв, та відроджуєм

http://zaxid.net/news/showNews.do?mozhe_shhe_knizhki_v_bibliotekah_paliti_budemo&objectId=1424983

"...релігійні організації звинуватили ковалів в окультизмі та відьомстві...".

"...«Ворожіння і все негативне від інших народів брати не можна. Не наслідуйте це, бо прийде велике покарання – війна, голод. Ворожбитство зараз дуже поширене, люди йдуть до них і гинуть. Треба подивитися, до чого схилятимуть ці дії, і чи потрібно це нам. Відьомські практики приведуть покарання. Якщо хтось з ковалів до нас не приїде, то приїдуть інші, які принесуть світло. Інакше зло прийде до нас», - вважає отець Порфирій Шумило з монастиря отців Василіян.".
"...Марія Ільків (директорка школи-садка, як не прикро). Активістка наголосила, що вона готова протестувати проти фестивалю: - "Ми

Перші русалини.  Це традиція ДО християнська.
На третій тиждень квітня починає зацвітати жито. А з води виходять русалки і гуляють полями.
Звідти й поливання водою дівчат (а згодом і всіх зустрічних)...

Звичайно - легенда. Але реальне підгрунтя - природне життя.
Після ВеликДня - Новоліття (весняного рівнодення) на Червоні гори парубки знайомились з дівчатами, зав'язувались стосунки, майбутні родини. І от ті дівчата, що залишились без пари, ставали русалками, звабницями, в пошуках пари. Оскільки душових тоді не було, і люди купались в річках (кожен день баню ж не протопиш), то й парубки тишком підглядали за тими русалками, що купались в річці. Уявляєте,

Гімн - це мантра, заклинання, що якнайчастіше і найрозповсюдженіше повторюється гуртома для того, щоб народ, який його співає, мав здійснення всього того, що в ньому промовляє. Це пісня-возвеличення народу, його духу, віри в нинішнє і майбутнє. Оскільки той, що зараз є, Гімн України за змістовністю не є саме тим за призначенням, а більш виконує функцію реквієму: "душу й тіло ми положим" і програмування на очікування загибелі: "ще не вмерла...", постільки пропоную свій варіант тексту, яким має бути справжній наш Гімн.

Позитивний і натхненний

Гімн України

Всі шанують України і славу, і волю,
До нас, браття-українці, всміхається доля.
Зникли наші вороженьки,

Мені довелося бути в Києві під час ввезення в Києво-Печерську Лавру мощей Андрія Первозванного. Неймовірна кількість паломників зібралася тоді для поклоніння цим мощам: люди по черзі прикладалися губами, порушуючи цією дією всі мислимі гігієнічні норми, до заскленого кубу, крізь який просвічувався якийсь зморщений плямистий череп. Видовище було невимовно жахливе і викликало у мене тільки одну думку: невже все це відбувається в ХХI столітті?

Однак "потужна" вистава практикується церковниками регулярно і повсюдно, збираючи мільйони релігійних некрофілів - ну, а як ще їх назвати?

При цьому, якщо скласти всі рештки і останки культових предметів і тіл, розкиданих по всьому світу і виставити

Шановні українці!

Наближається чергова дата, яку мертводухе християнство,підло і безсоромно намагається підтасувати під древній український Звичай.

Як відомо, з церковного календаря, церква відзначає 14 січня своє свято, Обрізання христа господня. Церква повчає, що Празник Обрізання говорить нам насамперед про жертву й самовідречення. Нема правдивої служби Богові без дотримання Божих Заповідей та сповнення християнських обов’язків. Тобто, як зрозуміло, що кожен християнин, мав би відвідати в ці дні хорошого хірурга, якщо , по якійсь причині, його не обрізали, на зразок суса христоса в восьмиденному віці. Інакше ніхто не має права вважати себе християнином, бо нема жертви егові, нема і виконання юдохристиянських

Колодій Масляна

Для «любителів» відзначати Масляну на юдо-християнський кшталт повідомляємо, що термін «колодій» увійшов до українських писемних джерел більш як 400 з лишком років тому, цебто в добу козаччини, проте на думку більшості дослідників української старовини він занурений своїми коріннями у дохристиянські часи, можливо навіть до матріархату, адже у святкуваннях Колодія простежуються елементи глибинних вірувань, головними дієвими особами в яких було жіноцтво.

Обряд «Колодки» або ж «Колодія» відзначали напередодні Великодня, в народі його ще називали «сиропусним». Цей тиждень був останнім терміном коли ще можна було справляти весілля...

Отже тих парубків які не встигли оженитися чекала «жорстока жіноча кара» -

Саме в такій послідовності праукраїнці справіків відзначали ці свята. З атрибутами колядників (зірка, маски Чорта, Смерти, Солдата, Кози, Діда, Баби) ходили селом ватаги молоді, вітаючи з Різдвом. Християни пов’язали це свято з народженням Христа і назвали Різдвом Господнім. А в давнину це було святом народження нового сонця, світла, довшого дня і тому називали Різдвом Світла, Нового Сонечка. Саме народження молодого сонця, довшого світлового дня відзначали люди на Різдво ще задовго до народження Христа, справіків.

Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився, – співали здавна. Коляда – богиня неба у давніх українців, мати Сонця, дружина Дажбога,

"Михайловский монастырь в Киеве снова бьет в колокола в память о событиях на Майдане."
"10 декабря 2016, с 19.00 до 22:00". Источник: http://censor.net.ua/v418770

Ніхто навіть і не замислюється, що саме релігія виховує психотип мислення, а, відповідно, й поведінки переважної більшості суспільств. А це настільки очевидно, адже СВІТ НАШ, наша "ЦИВІЛІЗАЦІЯ", ПОДІЛЕНО САМЕ ПО РЕЛІГІЙНОМУ ПРИНЦИПУ. А Україна належить до "християнського" світу...

Попи можуть скільки завгодно бити у колокола - "захищати Майдан". От тільки халепа вічна - на протязі всього панування тут цієї релігії, вона так і не спромоглась ПО СПРАВЖНЬОМУ ЗАХИСТИТИ НАЦІЮ. А це означає, що релігія не має ціллю