Боги мудрості, прошу про наснагу
Відшукати істину, прагнути до знань!
О, Величні! Прошу й про відвагу
В таємничі надра йти без злих вагань.

Час тече як завжди, а я мимоволі
Десь згубила віру в те, що є нове,
Душею незвідане на стежинах долі.
Може заблукала в лігво змійове?

Боги мудрості, шлях дайте узріти,
На ознаку шани Вам требу лишаю!
Знаю, віри пломінь в силі відігріти,
Безвір’я най згине! Мудрість закликаю!

(c) Fialkora

Заради мене, що готовий зробити..
Які ріки глибокі переплести?..
Злі й буремні напасті скосити..
Чи квіти чарівні в вінок вплести?..

Не збагну в чому сенс зволікати..
І ця дивна й жорстока забава..
Дурна звичка "з'являтись-зникати"..
Що між нами? Цей рай чи канава?

Встану ранком і вмиюсь росою..
І думки, що так крають, зітру..
Я для себе - русявки з косою..
Квітку щастя й свободи зірву

Ну, а ти залишайся страждати..
Заблукав вже у світі примар..
Я хотіла тебе врятувати..
Аби взнав ти тепло моїх чар..

Мої чари - це промені світла..
Ти ж забув всіх богів імена..
Я чекала на тебе

Брате прадавній, врятуй же в час смути,
Заміси вариво з крові дракона і з рути,
Трави в котлі гіркі і солодкі з'єднай, 
Сльозинку щирості в суміш додай...

Хай відродиться душа з попелища,
Знай віднайдеться та книга з горища,
В ній записали потужне закляття,
Як подолати злостиве прокляття...

Знаю, що сильна й що захисти маю,
Та оборону вже кволо тримаю,
Певно то втома життя поміж люду..
Брате, не треба казати осуду...

Вірю в те коло, що склалось з віками,
Боги вписали зв'язки поміж нами..
Знаю, зцілить дух прадавня замова,
Брате, твори в Яву магію слова!

(с) Fialkora