Десерти

«Їж киселицю, люби молодицю», – каже лемківська приказка. Киселиця – то дуже давня лемківська страва, відома щонайменше чотири століття. Вона схожа на щось середнє між киселем і закваскою до журека. Тільки в журек іде житнє борошно, а в киселицю – вівсяне борошно і вівсяна крупа. Але принцип заквашування – той самий, за допомогою часнику, дріжджів і чорного хліба.

Історія ж приказки проста: віддавна лемки вважають овес одним із найсильніших афродизіяків. На Лемківщині кажуть, що як коня взимку годувати пшеницею чи житом, то він набере ваги, але до роботи чи кобили не може йти відразу, мусить розбігатися. А от якщо годувати вівсом – то відразу скаче на кобилу. Саме тим, що мають у своїй кухні багато вівсяних страв, лемки частопояснюють те, що дітей у їхніх сім’ях так багато.

Налисники, або маленькі млинці з начинкою, – традиційна страва української кухні. Як і всі страви цієї кухні, воно поживне, смачне і дуже домашнє.

Налисники можуть готуватися з різними начинками: м’ясом, грибами, варенням і так далі – список важко обмежити, адже все, що можна загорнути в млинець, може бути налистником. Але найвідомішими і, мабуть, улюбленими для багатьох є солодкі налисники з сиром та родзинками.

Вважається, що налисниками такі млинці з начинкою називаються тому, що вони дуже маленькі, як лист дерева. Самі ж печуться млинці з прісного тіста без дріжджів, на відміну від традиційних олійних млинців. Тісто для них дуже рідке, завдяки чому вони виходять дуже тонкими, майже прозорими, що і робить їх ідеальними для подачі з начинками. А щоб такі ніжні і тонкі млинці не порвалися і надійно тримали фарш, тісто готується на основі молока, наполовину змішаного з водою, – це і робить млинці одночасно і м’якими і еластичними.