Слов'янські вірування - Чеські джерела

ЧЕСЬКІ ДЖЕРЕЛА

20. КОЗЬМА ПРАЗЬКИЙ (близько 1045 – 1125 рр.)

ЧЕСЬКА ХРОНІКА (з 1119 р.)

Козьма Празький, перший чеський хроніст, «батько чеської історії», як його називають, розпочав свою «Чеську хроніку» (ChronicaBoemorum) у 1119 році латинською мовою. Послідовники Козьми довели її до початку ХІІІ століття. Хроніка написана з позицій захисту інтересів католицької церкви. Оригінал рукопису, на жаль, не зберігся, але до нас дійшло багато копій, за якими й був відтворений оригінал.

Уривок про викорінення залишків язичництва в Чехії подається за виданням: Козьма Пражский. Чешская хроника / Пер. с лат. Г.Э. Санчука. – М., 1962.

Текст

[…] І аж дотепер багато селян подібні до язичників: один вшановує вогонь і воду, інший поклоняється гаям, деревам та камінню, а третій приносить жертви горам та пагорбам і просить глухих та мовчазних кумирів, яких він сам і створив, захистити його та його дім.

С. 37 – 38.

[…] Пржемисл,¹ досягнувши вершини своїх днів і встановивши права й закони, був вкрадений зятем Церери,² якого при житті шанував як бога.

С. 47.

1092 рік. […] Він вигнав³ із свого королівства всіх віщунів та чарівників, а також в багатьох місцях викорінив і знищив вогнем гаї, що вшановувались як священні простим народом. Він оголосив війну марновірним обрядам, яких дотримувалися селяни, ще напів’язичники, по вівторках або середах в тиждень Трійці, коли вони, вбиваючи тварин біля джерел, приносили їх в жертву злим духам. Він заборонив поховання, які вони здійснювали в лісі або в полі, та ігри, які, згідно із язичницьким звичаєм, вони влаштовували на перехрестях вулиць і на роздоріжжях, ніби для заклинання духів, і нечестиві жарти над мертвими, коли, марно стараючись викликати душі [покійних], вони надягали на обличчя маски й бенкетували. Добрий князь [Бржетислав] знищив всі ці бридкі звичаї й святотатські затії, щоб надалі їм не було місця в божому народі.⁴

С. 173 – 174.

Пер. з рос. упорядника.

Коментар

Текстів про чеське язичництво майже не залишилося. Це, мабуть, пов’язано з тим, що католицька церква боролася з рештками язичництва набагато заповзятливіше й послідовніше, ніж та ж православна і, врешті-решт, примусила простий народ забути свої древні звичаї й обряди. Подані вище фрагменти тексту Козьми – одне з небагатьох свідчень, в якому згадуються язичницькі вірування давніх чехів. Всі інші свідчення (Неплах з Опатовиць («Хроніка», XIV ст.), Гаєк з Либочан («Чеська хроніка», 1541 р.)) стосуються доби Ренесансу та ранньомодерного часу і вважаються малодостовірними.

1. Пржемисл Орач (чеськ. Přemysl Oráč) (ІІ половина VIII ст.) — легендарний перший князь чехів, землероб, який заснував правлячу династію Пржемисловичів (873 – 1306 рр.).
2. Зять Церери, тобто Плутон – римський бог підземного царства. Мова йде про те, що Пржемисл помер. Церера – римська богиня родючості, аналог грецької Деметри. Для християнина Козьми є характерним називати чеських богів не їх власними іменами, а давати назви античних.
3. Мається на увазі чеський князь Бржетислав ІІ Молодший (1092 – 1100 рр.).
4. Через 200 років після прийняття Чехією християнства Козьма пише лише про культ природи у селян і вже нічого не знає про імена давніх чеських богів. На думку Г. Ловмянського, є всі підстави гадати, що рівня богів у давніх чехів взагалі не було [64, с. 166]. Першим назвав ім’я чеського бога Неплах з Опановиць аж у XIV столітті, коли писав про язичницьких чеських князів, що «вони мали кумира, якого шанували як свого бога, називався ж цей кумир Зелу» [71, с. 408]. Г. Ловмянський вважає, що в основі вигаданого імені Зелу лежало слово «жаль», яке часто повторювалося в похоронних піснях [71, с. 168]