Коли моя душа стане чорною за найчорніші
відтінки шовковистої пітьми і почне бачити крізь неї тебе на відстані, коли моє тіло чутиме найтонші діапазони відтінків стуку твого шоколадного моторошного побоювання, відійди на безпечну відстань зони відчуження й пофарбуй стіни кімнат, де я була, в колір моїх іще не зіпсованих фантазій.

Коли я руйнуватиму наші світи своїми промовами
без сенсу, беземоційними подихами, гостритиму кігті зі звірячим виразом спокою об твою кам’яну гордість — мовчазний щит, нагадай про мої болючі зізнання серед   одного вечора…

Коли пригостиш ніжністю скорпіона моє серце,
що втомилось шукати щастя, рахувати удари в хвилини спокою — я знатиму,

Присвячується Олександру В.

Ти мене не розбестив ще, я знаю,

Душа згадала, як вершини підкорила.

Твої три слова “Я тебе кохаю!”

Роздмухують життя мого вітрила,

Безмовність розшифровують підтекстів,

Я “Ні!” навчилась вперто говорити,

Ти мене ще не встиг навчить любити,

Ти ще мене не цілував, не пестив…

За негативами видінь сховався грим,

У стрічках вітер випадково заблукав,

Не стали сни моїм пророцтвом рим,

Ти мене не розбестив ще і не кохав…

30-06-2012

м. Київ

Україна

Вже столо доброю традицією багатьом Рідновірським громадам з різних куточків України з'їзджатися на старовине святилище в с. Буша Вінницької обл. на святкування свята Купайла.  Раз на рік, представники різних регіонів України збираються щоб відсвяткувати спільно свято, познайомитись та поділитись досвідом.

Не даремно  це місце на протязі вже десятиліть манить до себе не тільки рідновірів, а й всіх не байдужих до своєї історіі та культури, бо ж  Буша втілює в собі  майже всі епохи історії які промайнули над нашим краєм.  Тут є пам'ятки Трипільської цивілізації - відреставрована трипільська хатина, представлені часи  Київської Русі, та козаччини. Надзвичайно красивий  Гайдамацький яр, можна 

Репертуар давньоруської книги не обмежувався книгами релігійного змісту. Поширення мали книги енциклопедичного (довідкового) змісту, з лікувальної справи. Останні на Русі мали різні назви: «зільники», «травники», «врачебники». Найдавніша назва для рукописних книг такого типу – «зільник». При цьому слово «зілля» мало набагато ширше поняття, ніж в пізніший час (лікувальні трави). Це слово використовувалося для означення усіх лікувальних засобів: власне цілющих трав, камфори, ртуті, сірки, тощо. За відсутності в той час на Русі професійної медичної освіти, травники (врачебники, фармакопеї) були єдиним джерелом лікарських знань. Вони містили відомості про лікарські засоби та способи їх використання для лікування хвороб. Слід сказати, що лікарські порадники

Останні десятиліття вкоренилась мода на прикрашання могил штучними пластмасовими квітами та вінками та заміну їх на «проводи» новими. Однак раніше в українській і загалом слов’янській народній традиції не було такого звичаю. Та й виробництва пластмас не існувало до ХХ століття. Екологи наголошують на тому, що існуюча практика є шкідливою для атмосфери Землі. Спалення минулорічних штучних квітів забруднює повітря токсинами, закопувати їх немає сенсу, бо вони не гниють.Етнографи зафіксували таку українську традицію прикрашання могил у ХІХ столітті: коли людина помирала, висаджували певні рослини, згідно з їхнім символічним значенням, а в поминальні дні приводили могили і ці зелені насадження до ладу.

Деякі дослідники

Уже мабудь нікому не потрібно пояснювати, що крім світу явного ( Яви) в якому ми живем, існує і світ невидимий, тіньовий, населений невидимими сущностями. Ті процеси які проходять в невидимому світі, іздавна люди називали магічними, обо чарами. Вплив магії на повсякчасне життя людей дуже велике.

В усі історичні періоди життя на землі, завжди існували люди які володіли таємними знаннями. Носіями таких знань на території України- Руси на протязі тисячоліть були волхви. Вірячі в силу магії і здатність предметів наділених магічною таємною силою впливати на захист людини та на майбутні події, люди в повсякденному своєму житті використовували предмети наділені такою силою

В родині велике щастя-сьогодні народилася дитина! Над помешканням батьків з'являється Божественне веселкове світло, всі рідні і близькі люди відчувають особливий стан радості і піднесення, бо продовжується Рід.

Сорок днів ніхто сторонній в хату не заходить, лише медпрацівники, за потребою, та кровні родичі чоловіка та дружини. Батьки обирають ім'я дитини, вирішують дату Посвячення, та питання Кума і Куми, по давній українській Традиції. Після Обряду Дитина називається Божатко, а Куми-Божаті. Також , в нашій Традиції існували Ініціації, які проводились для дітей, по досягненню певного віку.

Наступний важливий Обряд-Вінчання і Весілля.

Нещасливі в шлюбі, злі і недобрі люди , попи і вся чорноризна

З прадавніх часів люди використовують різні захисні предмети, які носять самі і які передаються по роду, з покоління в покоління. Це Мольфи, або особисті Обереги. Аналогічно, є також Магічні речі, які захищають дім, родину, певну територію.

Робити їх мають право лише певні люди, які наділені даром Відання, в певний час і в особливому стані. Навіть точна копія Оберегу не має тієї сили і тієї дії, яку має Мольфа, яка дає Магічний захист. Спробуйте взяти в руки якийсь побутовий предмет, наприклад олівець, а в другу руку- Оберіг. Різниця буде дуже відчутною. Будь який Сакральний Символ, зроблений з металу, з дерева, вишитий,

В переддень відзначення перепоховання Т.Г. Шевченка, організрвується поїздка в  м. Березань. Цікава екскурсія в історичний музей, яку веде 90 літня жінка екскурсовод Галина Лаврентьєвна.  багатолітній директор музею. Роповідає надзвичайно цікаві історії по історії України та рідного краю. Поїздка на курган- могилу, яку описував Т.Г. Шевченко в своєму вірші "Розрита могила" написаного в м. Березань під впливом тих подій, тавідпочинок на природі в  Згурівському  дендропарку.

Розрита могила

Тарас Шевченко

Світе тихий, краю милий, 
Моя Україно, 
За що тебе сплюндровано, 
За що, мамо, гинеш? 
Чи ти рано до схід сонця 
Богу не молилась, 
Чи ти діточок непевних 
Звичаю не вчила? 
«Молилася, турбувалась, 

З новим літом! З новим щастям,
Роде славний і народе!
Що задумали – хай вдасться!
Що посіяли – хай вродить!
Щоб малята вам родились,
Радість буйно колосилась!
Будьте з рідними богами –
І боги пребудуть з вами!
У Різдво нового літа,
В день сотворення Прасвіту
Хай міцніє Ява, Права
Й Українська Прадержава!

По-рідному Бога люби й розумій –
Це заповідь перша у Рідної Віри.
Вченням чужоземним клонитись не смій,
Лише поважай, а своє – люби щиро.

І ще: вір у себе, родину люби,
Збагачуй дітей світлом Рідної ПРАВди.
Що досі збережене – не розгуби.
Для щастя дітей і народу заради.

Обряди шануй: в них – народна душа.
Нехай чужина не замінить РУНВіри.
Обмовити, скривдити не поспішай.
Дивись  на скарби без спокуси, знай міру.

Народу твого ворогів не люби:
Як можна любити того, хто нас нищить?!
Ми тисячу років були в них раби,
Лиш нині, із Рідною вірою, – вищі.

І брата, і

Уникальный подход к изучению английского языка от "Англосферы" для любого возраста, даже для самых маленьких с двух лет, с нами вы освоите английский легко и приятно. Специально для вас создана театральная студия на иностранном языке.

Кулинарная школа для самых маленьких посетителей проводится на трех языках (английский, украинский, русский). Это настоящая феерия вкуса, новых знаний и удовольствия.

Мини - садик, "Няня на час" работают для того, чтобы вы легко и уверенно занимались своими делами, в то время как мы в игривой форме развиваем ваших детей.

Развивающие занятия для деток от одного года проходят в игровой форме вместе с мамами или папами,

Чи вірили, чи ні,
Та в душах – пелена
І ми – покірні вівці, сірі миші.
Прости цей гріх мені
(Якщо це гріх) і нам,
Та рідний Бог мені – таки рідніший.

Не судить нас ніхто:
Ні раб, ні цар, ні Бог,
Бо є в нас рідна правда в рідній хаті.
Хоч Ти – чужий Христос, Любов.
І нас обох нема за що карати.

Не Ти нас убивав
Палив, коли хрестив.
Не зраджую Тебе я, лиш прозріла.
Розпечені слова,
Христосе, – це не Ти.
Та в тім’я
Крізь віки
Вп’ялись ті стріли!

«Я не знаю книги, кривавішої за Біблію»

(В. Шкляр, «Залишенець»)

Я інших Писань не відбілюю,
Та Це – далеко не ніга:
Кривавішої, ніж Біблія,
Немає у світі книги!

Бо кожна сторінка – о нене! – там
По вінця залита кров’ю.
Впивається нею натхненно так
Й ніяк не нап’ється Єгова!

Вбивають батьки і синів своїх,
На кров перетворюють ріки.
Продовжать криваві їх місива
Христові раби-просторіки.

Де щé так оспівано Молоха,
Ославлено вбивчі дії?!
Кому так натхненно моляться
Украй зазомбовані діти?!

Кому на руку те марево
Страшного Старого Завіту?..
А рідний Пророк благає нас:
Вставайте! Кайдани порвіте!

Кати бояться, як вогню, Трисуття.
Горнися, друже, й ти до наших лав!
ТРИ ГОЛОВНИХ у ньому сили й суті.
Наш оберіг – немеркнучий ТРИГЛАВ.
Морили нас, гонили всіх до ями
І звозили в сибіри, в тьму… Зате
Він відродився і постав над нами,
Наш оберіг, ТРИСУТТЯ золоте.
ТРИ СИЛИ має: Нави, Яви й Прави.
Він – злотосонце і річкова синь.
Співає славу рідному цей славень.
>Наш оберіг – премудрий знак ТРИСИЛ.

І хрестимось. Знаменням чи розп’яттям?
За це нас буцім ждатиме Едем’я.
Від лоба розпинаємо до п’яток
Самі себе. По сто разів щоденно.

Самі собі плюємо в душу часом.
Самі себе – та й по обох щоках.
Відверто боремось, хто більше ласий
І в кого загребущіша рука.

Де хлів, де хліб, те знає тільки Вишній.
І вишні на рові. А тінь все довша.
Затям: в піст головне – не їсти ближніх.
А в путь останню – щоб найлегша ноша.

Непрохані ісуси – що татари.
Втопили мага віру – на нещастя.
Даючи жертву, не жалкуй вже зараз.
І не шкодуй: сторицею віддасться.

Не дивлячись на те, що напівострів Трахтемирів знаходиться неподалік від Києва, більшість людей не тільки не бували, а навіть і не чули про нього. Хоча це одне з найпотужніших історичних місць України. А ті, що побували на ньому, знову і знову повертаються до прадавньої духовної колиски українського народу.

Відомості про напівострів відомі з давних давен. Тут знаходилися 4 поселення Трипільської культури. Літописці свідчать, що саме тут акумулювалася духовна енергія України-Русі. Трахтемирів, як і місто Заруб, — осередок дніпрослов’янської цивілізації. Батько історії Геродот, називав Трахтомирів однією з трьох столиць скитів (скифів), побувавши в цих краях ще в V столітті до нашої

Минають  роки і століття, однак у побуті значну, а часом і вирішальну роль продовжують грати прості речі, якими ще користувалися наші далекі Предки. Полотнище-обрус здавна було і скатертиною, і вузликом, де зберігалися харчі, а при необхідності — елементом одягу, і оздобою оселі. З часом це полотнище стали називати рушником («ручником»). Чому так? Руками рушники були виткані і вишиті, руки знаходили їм застосування у побуті, врешті-решт неможливо уявити собі руки господині, які хоча б раз на день не доторкнулися до того чи іншого рушника.

«Хата без рушника, що сім’я без дітей», — говорили в народі. Майже в

Розум паралізований,
Думати відвиклося:
Віки заборонялось.
І – збайдужіло серце,

Не милосердиться,
Лиш немило сердиться.
А язичницька душа,
Якій не дано голосу,
Але яку тисячоліття не вбили,
Беззвучно волає:
Видибай, Боже, видибай!
Бо душа – язичницька істота.

За возом чужої релігії бігли
І тисячу років рабами були.
Від того й нещасні, тому й досі бідні.
Покірно вчепиличужинський ярлик.

Від того й змалілі, покірні, мізерні.
Спасіння ждемо від чужого Христа.
Ми рідне згубили, розтратили зерна.
І ними смакує зловтішливий птах.

Сприйняття релігії в кожного різне.
Та Сонце – одне в нас. І Небо – одне.
Один, хто буття дав. Й ніколи не пізно
Пізнати цю істину: серце ж одне.

То нащо ж у блуд його вводити? Доки?
Ми – діти Природи. І тільки. І край!
Ми раю шукаємо стільки вже років,
А рай – на землі,
в чесних душах