Подіям хрещення Русі присвячено! - Корсунська легенда

Корсунська легенда

Ні одне свідчення про введення християнства на Русі у вітчизняній літературі не обходиться без цікавої розповіді про похід князя Володимира на Корсунь.

«І коли прийшов рік 6496 (988), пішов Володимир з військом на Корсунь, місто грецька, і зачинилися Корсуняні в місті» (ПМЛ). Як відомо, князь Володимир осадив Корсунь з метою досягнення шлюбних зв’язків з візантійською царівною, сестрою імператора Василія II. Хоч на той час Володимир мав вже 4 дружини (Олова, Рогнеда, Малфрида, Аделья) та 10 дітей (Вышеслав, Изяслав, Ярослав, Всеволод, Добронега-Мария, Святослав, Мстислав, Станислав, Судислав, Позвизд).

Корсунь був добре укріпленою фортецею, і тому навіть кількамісячна облога міста не дала Володимиру яких-небудь результатів. І раптом військова вдача посміхнулася йому: корсуньский грек, православний піп Анастас зрадив своє місто, пустивши стрілу до князя с запискою «Перекопай і перекрий воду, йде вона по трубам за тобою з сходу». В подальшому Анастас Корсунянський, що зрадив місто, досяг високого становища при дворі князя, ставши одним із засновників Десятинної церкви в Києві. Після смерті Володимира перебіг в 1018 до польського короля Болеслава. Не зрозуміло з яких причин древнім історикам необхідно було чорнити важливу церковну фігуру? Питання залишаться дискусійним.

Володимир почувши про православного зрадника, звів очі до неба промовивши «Збудиться – сам хрещусь». І збулося, жителі самі відкрили ворота фортеці на милість завойовника, знемігши від спраги.

Однак сучасні археологічні дослідження змушують сумніватися в тому, що все було дійсно так. Як це ясно тепер з розкопок, у більшості дворів (у всякому разі в кожному кварталі міста) були цистерни з дощовою і колодязі з ґрунтовою водою, хоча і дещо солонуватою, але цілком придатною для пиття.Крім того, вода подавалася в місто не по одній, а по декількох прихованим в землі водопровідних трубах і до того ж з різних місць. Навряд чи міг Володимир всі їх виявити і зруйнувати. Історичний факт: За всі часи існування держави Херсонесу-Корсуню (дата заснування 422/421 роках до н. э.) жодного разу ворогу не довелося вступити в міські межі, крім простецького захоплення в 988 році.

Падіння Корсуня відображено лише в давньоруських джерелах, за винятком єдиної згадки про цю подію сучасником, візантійським істориком Левом Дияконом.

Відсвяткувавши перемогу, Володимир взявся диктувати свої умови царям Візантійським Василію ІІ та його брату Констянтином VIII: «Ось взяв вже ваше місто славне, чув що маєте сестру дівицю, якщо не віддасте її за мене, то зроблю столиці вашій те ж, що і цьому місту "(ПМЛ). Не бажаючи проблем царі вирішили віддати сестру за князя, але з умовою «"Хрестись, і тоді пошлемо сестру свою до тебе "(ПМЛ).

Майбутню 5 дружину Володимира Святославовича, царівну Анну в супроводі духовенства доставили в Корсунь і почали готувати до заміжжя. Але тут біда, розхворівся князь, втративши зір й не знав що робити. І сказала цариця "Якщо хочеш позбутися хвороби цієї, то хрестися скоріше», так і сталось, під час хрещення прозрів. Багато з дружинників, побачивши це, хрестилися самі. Після цього взяв царицю, та попа Анастаса, і священників корсунських з мощами святого Климента, і Фіви, взяв сосуди церковні та ікони, Корсунь віддав грекам як викуп за царицю, а сам повернувся в Київ.

Цікаву версію корсунського хрещення висловив історик А. Г. Кузьмин в своїй книзі «Початок Русі. Таємниці народження російського народу», що князь Володимир та його дружина хрестилися в Корсуні за аріанським християнським обрядом, що було єретичним відносно сучасного католицизму та православ’я. Справа в тім, доводить історик, що на той час у місті Корсуні існувала домінуюча і впливова богумільська община, яка практикувала аріанський обряд. В 325 р. на Першому Нікейевському соборі аріанство було остаточно засуджено як єресь, а засновник присветр Арій був відправленій в заслання, однак залишалось довгий час впливовою сектою, яка не припиняла своєї традиції та переродилася в сучасні напрямки християнських секти свідків Єгови, ряд адвентистських церков і п'ятидесятницьких церков. Істория Таврики свідчить про безперервну практику засилання в місто опальних церковних ієрархів. Аріанство було переслідуване і найшло свого прихистку на задвірках римської та візантійської імперії в місті Корсуні.

Священики – аріани з плином часу стали священиками – корсунськими, які за літописами хрестили Володимира в церкві святого Василія «Єпископ же корсунський з царициними попами, оголосивши, хрестив Володимира» (ПМЛ), а потім і Київ.

Зрозуміло чому у цій ситуації офіційний Константинополь вирішив “промовчати” і не згадувати про акт хрещення авторитетного на міжнародній арені київського князя, щоб не змушувати себе визнати його єретиком - аріанином. При цьому Володимира візантійська церква признала «святим рівноапостольним» лише у другій половині XIII століття, хоча ніяких документальних свідчень про його канонізацію немає. Перша згадка про день пам'яті святого рівноапостольного Володимира згадується в богослужебних книгах XIVст.

Захоплення грецького міста Корсунь та хрещення князя описуються в рамках агіографічної традиції, з супутніми чудесами для підняття градусу віри, та типовими літописними вигадками. До цього висновку прийшов ще на початку XX століття російський вчений А. Шахматов. Фабрикувалась легенда служителями Десятинної церкви, які були вихідцями з Корсуня, і, на думку А. Шахматова, з'явилася не раніше 70-х років XI століття. Про грецьке походження Корсунської легенди свідчить наявність грецьких слів, розкиданих по різних літописним і житійних джерел: "Кубара", "лимен", "Василісca", гора "Лікофрос", і навіть язичницький Бог Перун одного разу називається Аполлоном. Про те, що автори Корсунської легенди були вихідцями з Корсуня, свідчить також добре знання топографії Херсонеса. Якщо авторство грека-Корсунянина не викликає сумніву, то причини появи цього наполовину вигаданого розповіді породжують суперечливі думки.

Православна церва, завжди приділяла велику увагу Криму і, зокрема, Херсонесу (Корсуню). Церковні діячі не раз висловлювали бажання зробити Крим "російським Афоном", так як "тут є все, що пробуджує «богодумство». Саме з Корсуня почалося легендарна подорож апостола Андрія Первозванного. Тут просвітник всього слов’янства Кирил в 860р. вивчив єврейську мову, самаритянські письмена, а поряд з ними «Руські» письмай мову. Звідси, де кінчався шлях "із варягівв греки", вчить церковна історія, йшли численні візантійські "крестители" російської землі. З благословенного Криму почалася експансія християнства на Русь.  На цій підставі сучасному Херсонесу відводилося друге після Візантії місце в історії прийняття християнства Руссю, а церковні історики оголошували його "колискою християнства на Русі".

4 грудня 2014 президент Росії Володимир Путін у своєму щорічному посланні Федеральному Зібранні заявив, що для Росії Корсунь (Херсонес) «має величезне цивілізаційне і сакральне значення, як Храмова гора в Єрусалимі для тих, хто сповідує іслам чи іудаїзм». Окупація Криму це хрестовій похід звільнення Святої землі і Гробу Господнього з рук бандерівської хунти, «корсунська легенда» яку Україна так плекала ідеологічно обернулась проти неї.