Зміст статті

ВИСНОВОК:

Початки релігійних вірувань виникли в епоху верхнього палеоліту (40 – 50 тис. років тому). Феномен релігійних вірувань полягає в тому, що в історії людства не існувало жодного племені чи народу, які б не мали своєї релігії. Вірування народів формувались внаслідок пізнавальної діяльності людини в регіонах поселень, менталітету, природних умов місцевості, способу життя. Релігійна універсальність християнства, сплутало чисельні народи в одну ідеологію пустельних народів, прославляючи свого ізраїльського народного героя через якого нібито відкрився сам Бог. Ця теорія не ґрунтується на знанні й доказах,а на абсолютній вірі, підкріпленій страхом смерті без продовження буття. Ця точка зору в науці вважається спекулятивною.

Стираючи народну самосвідомість, необхідно було накладати матеріальні традиції Назарету, на природні вірування Слов’янських народів. Усвідомивши що це неможливо зробити, слов’янських Богів замінили християнськими чисельними святими, природні традиції - церковною нерухомістю з неможливістю проведення ритуалів без священників.

В Єрусалимі святкували подію в’їзду Ісуса на віслюку, де його зустрічає народ з вигуками «Осанна Синові Давида! Благословенний Грядущий в ім'я Господнє! Осанна на висоті! »(Мф. 21: 9), устеляючи дорогу віслюку з Ісусом пальмовим листям. Свято «Пальмової неділі» не могли відсвяткувати слов’янина Русі, як це робили в Ізраїлі, єпископ сідав на осла,тримаючи хрест у руці перед собою, він пишно їхав вулицею, християни бігли стрічати його як Бога Ісуса, кидаючи під ноги віслюку листя пальми. Свято було підмінене «Вербною неділею» - вхід Господній в Єрусалим. Слов’янські сонячні свята рівнодень, умовно народження Сонця, замінені народженням Христа восени і Богородиці діви Марії осінню. Всі культурні надбання слов’ян сплутали з міфологією Аравійського півострова. Ми втратили наші міфи й священні перекази – цю скарбницю древнього досвіду. У нас нема повноти відомостей про ту силу, яка була джерелом нашого національного народження. Менталітет та звичаї давніх юдеїв заходять в суперечність з традиційними морально-звичаєвими системами слов’янських народів, отже, вони не можуть бути зразком для інших етносів, як не може бути однаково корисно для всіх людей однакові медикаменти.     Міфологія племені – це його жива релігія, втрата якої – завжди і всюди, навіть серед цивілізованих народів – є моральною катастрофою. Зов крові найсильніше, що є в людині, його можна заглушити, якщо відняти у нього історичну пам'ять і знання, накопичені попередніми поколіннями. Чим коротша і бідніша у людей історична пам'ять, тим легше спонукати їх прийняти новоприбулі догми, так як через відсутність достатніх історичних знань ми не можемо порівняти нововведення з тим, чим керувалися предки, було воно гірше чи краще.

Універсальне світорозуміння й породило той ефемерний сурогат неприродного ставлення до життя та спричинило появу релігійного фанатизму, який досяг свого апогею в темному Середньовіччі, інквізиції, христових походах та релігійних війнах, які продовжуються досі.

Візантійське християнство несло в собі суто політичну ідеологію, духовну складову для нашого народу не складало. Маємо право зробити очевидні висновки, що християнство в житті українців зіграло фатальну роль, перетворивши колись вільнолюбних, сповнених гідності людей на принишклих, покірних «рабів Божих». І те, що християнську долю ми поділили з долею багатьох інших народів Європи, нас аж ніяк не втішає. Справді, нашим противникам вдалося реалізувати підступний інформаційний проект завоювання світу «тихою сапою», про що сама Біблія повідомляє: «Бог вибрав немічне і немудре світу. І незначних вибрав, щоб значне знівечити!» (Павло: 1Кор. 1, 27–28).

Хрещення Київської Русі варто розглядати як трагедію народів з якого розпочався історичний занепад. Якщо казати що Господь хрестився за гріхи людські, то Кияни хрестились за гріхи Володимира, які не можуть спокути досі. Ми не відстояли духовні основи свого "я", і тому ми від 988 року починаючи, не живемо по-своєму. Багато правителів робили помилки, і молодий князь Володимир мав право зробити її. Великий Володимир зробив велику помилку. Ми покликані їх виправити на щастя собі і грядущих поколінь. Ми дорого, дуже дорого заплатили за помилку нашого предка.

Не залишитесь байдужими, коли знову золото рясі в тяжких дорогоцінних коронах священики будуть повторювати заучені фрази про цінності православ’я, варто згадати тільки за останній рік про кількість смертей які причинили один одному люди які хрестились, причащались, сповідались, носили хрестики біля серця. Події в Україні довели що православна церква не здатна скріплювати православні держави, вона навіть не здатна об’єднати самих попів однієї і тієї ж церкви, православної церкви.

Не будь байдужим, пошир інформацію!

Теги:

Схожі статті

  • 11.03.2016
    1670

    КНИГА ПЕРША

    КНЯГИНЯ I РАБИНЯ

    Мандруючи понад старим Днiпром ...

  • 16.05.2016
    12368

    Майже забутий істориками, рутенсъкий князь Одоакр (жив бл. 433-493 рр,). У 457 р. він розбив

    ...
 

Медіа