язичницькі боги

Здрастуй, милий, Велесовий гаю,
Тут природа справді ще жива,
Тихо, мов побожно завмирає,
Слухаючи Велеса слова.

У Раю-Вирію, де шляхи сходяться,
Звідки розходяться стежки-дороги,
В кузні Свароговій вогнище родиться 
Десь біля самого Неба порога.

Ще порівняно не так давно багато з нас навіть не підозрювали, що усім відоме «Водохреща» має давню, понад тисячолітню язичницьку передісторію, і вважали цю дату святом суто християнським.

Дерева вже з'явилися руді,
Та не було на луках анікого.
Я роздягнувся повністю тоді,
Зайшов у воду за велінням Бога.

Мавки – душі померлих дітей; живуть на деревах, у полях, іноді у гірських печерах. Там де танцюють мавки, трава росте краща і густіша.

Велес (Волос, Влас) – один із найзагадковіших богів давньої України, бог мистецтва, краси, щастя й любові; опікун тварин, покровитель волхвів, ясновидців, віщунів.

Браття! Діти кореня Ареєвого!
Під високим небом,
на рідній землі
станемо в коло плече до плеча
й вшануємо Богів дідніх, Богів рідних!

Нема, нема вже господа на небі!
Немає творця, ані самодержця,
Нема того, що всемогучим словом
Усе з нічого вивів! Наче тінь
Велика, залягав він світ цілий,
Тьмив

Ми — лицарі Прави та Яви,
Нащадки полян і древлян,
Вогнем розумової лави
Освятимо шлях оріян.

І. Джерельна база

Загальноприйнято вважати, що відомості про Сварога вкрай обмежені. Відсутність кумира Сварога

Йшли і йшли люди до Сварога та Берегині зранку й до вечора: подивитися на хатину, на піч і жорна, скуштувати того дива, що хлібом зветься й схоже на Сонце.

Не спиться, бо думається про високе, про життя наше дивне, про оті духовні "скрепи", без я ких ніяк не вгамується наш навіжений сусід, про те, що ж воно нас, Українців, так довго водить манівцями

Рідний Боже, Батьку наш Небесний!

Мудрі відають: живуть на Землі від віку діти Землі і діти Неба.

(уривок з поеми)
Русь, будись! У сні хиріють м'язи,
Меркне ум і маліє порив,
Світ чекає твоєї екстази,
Я в тобі вільним духом ожив!

Велесова книга

Коли Іван і Меря одружилися, у них народився син Садко. Жила вся сім'я у славному Царгороді.

СЛАВА ВЕЛИКА

Коли Всевишній наділив Святогора величезною силою, той більше не міг сходити зі Святих гір. Адже Мати Сира Земля не могла витримати такого могутнього бога.